Час наближається. Офіційна сторінка Олега Тягнибока

Час наближається

ВО "Свобода"

Коли займаєшся громадською діяльністю, пробуєш на загал впливати, то, неодмінно, знаходиш на тільки прихильників, але й противників. Розповім на своєму прикладі. Маю таку рису характеру, внаслідок якої розділяю людей по відношенню до себе на тих, які мене сприймають, поважають і на тих, які мене явно чи скрито ганьблять і навіть ненавидять. Дякувати Богу перших більше, як других. Наприклад, остання стаття, яку ви мали можливість читати у газеті "Разом" (тираж 3 тисячі примірників) "Час новоукраїнської смути на шляху до нового Майдану" друкувалась також у "Новій тернопільській газеті" (тираж 27 тисяч примірників). І після цієї публікації подзвонив мені голова Збаразької районної ради Зеновій Павлович Лях, висловив слова підтримки та розуміння. Сказав, що на сьогодні є ще мало тих, які це здатні сприймати, розуміти. Пошкодував, що довго чекати на цей третій період висловлений у статті, каже, поки він прийде, то ми залишимось босі через те наше верховне керівництво. Приємно, що керівник іншого району тебе розуміє і підтримує. Також ця стаття друкувалась у перфектному новому тернопільському журналі "Тернопільський оглядач" (наклад 9,5 тисяч примірників), отримав від головного редактора цього видання, Петра Сороки, листа, де високо відгукується про даний матеріал. Також вищеназвана стаття друкувалась у газеті "Вільне життя" наклад якої понад 80 тисяч примірників. Після того мав вже іншого, негативного дзвінка. Подзвонила якась особа з Тернополя, Ольга Петрівна, і давай мене вчити любити Ющенка. "Та хто ви такий? А яке ви маєте право критикувати нашого Президента?.. А ти напевно такий самий гидкий, як і твоє прізвище." - А як ваше прізвище? - питаю. Відповіла: "А моє прізвище дуже гарне - Німець!" А далі пішла-поїхала, обізвала "Ти діду вошивий", продовжила "Ти напевно із тих Павуків, які переселенці - шкода, що вас поляки ще тоді не винищили!" Ну що з неї візьмеш? Не відповідати ж тим самим, ось так вона любить Ющенка, зрештою, є і такі "німці". Хоча раніше доводилось спілкуватися із багатьма розумними німцями, але вони є ними по крові, а не тільки по прізвищу в паспорті.

Також час від часу в пошукових системах Інтернету даю запит із своїми іменем та прізвищем. Цікаво знати чи щось свіже там про мене появилось. В США вислів "Якщо тебе немає в Інтернеті, то тебе взагалі ніде немає" набув майже реального значення, особливо коли мова йде про публічних людей. Одного разу цікаво було натрапити на те, що якийсь "Василь Павук", на одному із форумів, комусь піддавав жару. Мені тоді здалося, що то мій однофамілець, але коли пішли цитати із моїх статей, стало зрозуміло, що то хтось від мого імені, але без мого дозволу, когось скубе. Ще "цікавіше" було натрапити в російському Інтернеті на статтю якогось "таваріща", який у своїй ледь не ленінській статті "Ревизионизм и призрак фашизма" бере до уваги мою статтю "Тільки хороша диктатура може бути кращою за погану демократію", яка друкувалась не тільки на сторінках тернопільських видань, але і в інших виданнях, у тому числі і в інтернетресурсах. Наклад газети "2000", яку він згадує, у якій друкувалась моя стаття про диктатуру, біля 200 тисяч примірників. Ось до вашої уваги уривки із статті вищезгаданого "таваріща", подаємо мовою оригіналу без перекладу з російської, завелика честь ще таке перекладати на рідну мову, але варто знати:

"В стане "оранжевых" мы видим ряд националистических партий. Да периодически по улицам западноукраинских городов и Киева проходят марши нацистов. Бесспорно, это пугает обывателей, но говорить о настоящем фашизме под этими, покрытыми пылью знаменами... В 2005 году у Ющенко была вся полнота власти. Но крайне реакционная вооруженная диктатура в Украине введена не была. Так - мелкие корпоративные разборки, кстати, закончившиеся "пшиком". Все на свободе, все уже депутаты, все довольны

...Фашизм придет в Украину не в виде бутафорских вояков с Карпат или придурковатых скинхэдов из России. Это все мелупень - мелкая рыбешка. Фашизм сейчас имеет совсем другой вид. Он приходит в виде закованных в броню, вооруженных до зубов бойцов "Альфы", ментов из "Беркута", "Собора", "Сокола", "Титана" и т.д. Фашизм процветает в РОВД, где палачи в милицейских погонах пытают задержанных, выбивая из них "нужные" показания, для улучшения статистических показателей по раскрываемости преступлений. Фашизм рядится в судейскую тогу и вешает огромные сроки лишения свободы по сфабрикованным уголовным делам. Фашизм - это когда вас сделали безработным, а потом выбросили на улицу из собственной квартиры, потому что у вас нет возможности оплатить ее, а вашим товарищам рабочим плевать на вас, потому что вы для них конкурент, а они работают, получают хорошую зарплату и счастливы. Надо отметить, что пока работают и пока получают.

Но для установления фашистской диктатуры в стране... необходимо особое психологическое состояние людей.

Читая газету "2000", я обратил внимание на две статьи. Написаны они совершенно разными людьми, как по политическим убеждениям, так и по классовой принадлежности, и даже по гендерным признакам.

Пишет некто Павук Василий Геннадиевич, сельский голова в с. Шибалин Тернопольской области. Статья называется "Тільки хороша диктатура може бути кращою за погану демократію". Как и положено мелкому хозяйчику - кулаку из глухой забитой деревни, да еще в Тернопольской области, Павук - махровый националист. Только он сразу объясняет, что не против евреев, русских и поляков, он против "жидо-москальской мафии", бюрократии, олигархии. Он долго ругает политиков за бардак в стране, законодательный хаос и т.д. И подводит итог: "Вважаю, що той час наближається, коли має прийти український диктатор з новим і праведним законом. Нам потрібен диктатор для того навести в країні порядок. І потрібен українській нації, не будь-який, а добрий диктатор".

Вижу, как обрадовались ревизионисты, прочитав эти откровения националиста. Вот, скажут они, доказательство зарождения фашизма на Западной Украине. Но вторая статья еще интересней. Пишет труженица "Лисичанской соды" Т. Андреева и статья ее называется "Лучше диктатура, чем "демократический" грабеж". Она подробно описывает, как уничтожается ее родной завод, как не платят зарплату, как глумятся над рабочими хозяева завода и администрация города, как повышают коммунальные тарифы. Т. Андрееву нельзя заподозрить в национализме, она не говорит об "украинской нации", она хочет говорить по-русски, она труженица, рабочая, но мечтает о диктатуре. Она стыдливо берет это слово в кавычки, но от этого суть не меняется. Так же, как и кулак из Тернопольской области, мечтает о "добром диктаторе", который наведет порядок и защитит народ от "жидо-москалей", рабочая из Лисичанска мечтает о "диктатуре", которая защитит рабочих от капиталистов и злобных депутатов...

Точно такие процессы в массовом сознании происходили у итальянцев и немцев в 20-30-х годах ХХ века. Жестокость послевоенного кризиса вызывала растерянность, одиночество и страх. Люди ждали "спасителя", а сами бороться были не в состоянии. И "отцы-спасители" пришли в лице Муссолини и Гитлера. Вспыхнувшие в народе восторг, преданность и любовь к диктаторам доказывают, что именно таких "отцов" ждали. И народу уже было безразлично, что рядом расстреливают цыган и загоняют в концлагеря коммунистов и евреев. Тогда народ верил, что они плохие, потому что так сказали "отцы-спасители".

Так же и Т. Андреева уверена, что тверские депутаты достойны тюрьмы. Ей не нужны доказательства. Она безоговорочно верит "отцу-спасителю" Путину и ждет точно такого же "отца" в Украине. Фундамент фашизма, его первопричина - капитализм, а вовсе не выжившие из ума вояки ОУН-УПА и не идиотский "музей советской оккупации".

И остановить этот жуткий процесс может только революционная партия рабочих, которая умело сочетая пропаганду революционного марксизма, активную агитацию в массах и партизанские боевые действия, будет втягивать в круговорот борьбы все большее количество людей труда, и при этом будет видеть конечную цель в обобществлении производства и труда и установлении пролетарской внутриклассовой демократии - диктатуры пролетариата, равноправного развития всех наций и народностей, коллективизма и взаимопомощи между отдельными людьми. .......... Андрей Яковенко, политзаключенный."

Цікаво, за що ж цей "таваріщ" А. Яковенко став "политзаключенным"? Наші політв'язні відбували свій термін за супротив ленінській ідеології та системи, що обслуговувала саме цю ідею. А цей от, всуціль такий ленінець, що аж пре від нього мовзолейним нафталіном - і на тобі - "политзаключенный". Після цієї статті відбулося в Інтернеті обговорення. На мою думку найкраще охарактеризував цей його допис один Москаль (так він підписався) із Москви: "При всём сочувствии к политическому заключённому, его сумбурная статья вызывает двойственное чувство... такое впечатление, что её писал "выживший из ума", сторонник "бутафорского" коммунизма начала 20-х гг. прошлого века... - какие-то дурацкие, антинаучные определения фашизма, совковые завывания про бедных коммунистов и евреев...

Продовжу тему нагадуванням, що в одному із нещодавніх чисел тернопільського "Вільного життя", №99 від 10 грудня 2008 р., надрукована стаття Романа Критюка "Знову "копняки" президентові, або відповідь ура-патріотові", це як резонанс на мою статтю про майбутній Майдан. Тут автор розлого захищає Ющенка і ганить мене.

Важко сперечатися із чоловіком, котрий тебе слухає і не чує, або із тим, який тебе читаючи не дочитує. "Це страшніше ніж ваша, В. Павук, червоно-чорна революція, бо за вашими аналітичними прогнозами, вона має знищити лише одного В. Ющенка." - Пише із Чортківщини критик Р. Критюк і тут же запитує мене: "А решта що, цяці? І чи не ви, часом, збираєтеся очолити цю революцію?" Хоча у тій самій моїй статті, яку він пробує розкритикувати, чорним по білому було у газеті "Вільне життя", і в кількох інших виданнях, одним реченням надруковано: "І тільки тоді з нашою, з вашою, допомогою будуть зметені на смітник історії такі політично корумповані фігури, як Ющенко, ним пригрітий Кучма і всі інші політичні імпотенти, котрих щодня спостерігаємо на телеканалізаційних екранах." І чомусь робить цей пан Критюк упереджений висновок, що я, "ура-патріот", так він мене обзиває, мову веду про якусь ленінську революцію, тхне йому марксизмом-ленінізмом. Але не відаючи про мою партійну приналежність висловлює прихильність до "Свободи" О. Тягнибока. Так от, я і є та "Свобода", кілька років очолюю районну організацію і є членом обласного комітету ВО "Свобода", а також двічі був кандидатом до Верховної Ради від ВО "Свобода". І ми дійсно ведемо підготовку до революції, але не якоїсь там марксистсько-ленінської, а національної, і поки що здійснюємо підготовку інформаційну, також засобом подібних статей. І часом ці статті є лакмусовим папірцем, щоб виявляти рівень інтелекту певних читачів. Зрештою, хіба ви самі не спостерігаєте, що вихід із цього політичного бардаку, який розпочався в нашій державі ще задовго до світової кризи і який буде углиблюватися і продовжуватися ще й тоді, коли світова криза закінчиться, вихід залишиться один. Саме цю хронічну хворобу нашої державності доведеться лікувати, а може рятувати, єдиним методом - хірургічним, а лікарі знають, що без крові операцій не буває. Хоча я особисто не хотів би кровопролиття. Проте кілька років диктатури Україні б не завадили. А революція у першу чергу має бути законодавчою.

Пан президент Ющенко пробує глибокодумно, ніби в оправдання, нам пояснити, що революції (він має на увазі Помаранчеву) не приносять змін, але дають можливість ці зміни здійснити. От тільки чи розуміє він сам свою демагогію? А хто саме має робити зміни в державі? Ми, низи, чи владімущі верхи на чолі із президентом та тим закритим акціонерним товариством, бізнесклубом на якому ще є вивіска "Верховна Рада України"? Хто має право законодавчої ініціативи? Ми з вами чи пан Ющенко, контора Міністрів і та Верховна Зрада? Гадаю відповідь відома. Якщо верхи закриті до потреб низів, не чують низів, обмежують повноваження низів, збільшують здирство та знущання над народом, тоді низам нічого окрім бунту не залишиться. І якщо у свій час низи візьмуться здійснювати та впроваджувати у країні зміни, то точно вже ті верхи будуть зметені.

Але це не один Павук "такий мудрий". 8 грудня цього року розпочався всеукраїнський збір запитань до Президента України В. Ющенка, на які він мав відповісти 16 грудня в прямому ефірі, але відклав на 23 грудня. Збирали запитання троє провідних Інтернет-видань України - "Українська правда" (засновник Георгій Гонгадзе), "Ліга-бізнесінформ" та "Кореспондент.net". Ющенко мав відповісти на запитання, які наберуть найбільше ваших голосів. Сам Інтернет-чат можна було подивитися в режимі реального часу. Зібрано десятки тисяч запитань на підтримку яких висловились понад мільйон українських користувачів Інтернету. Майже всі запитання негативні. Якщо зрідка трапляється запитання на підтримку Ющенка, то не знаходить підтримки в інших громадян. Ось запитання, котре лідирує і має на свою підтримку понад 85 тисяч голосів: "Шановний пане Президенте, скажіть, будь ласка, скільки нам (простим людям) потрібно Вам заплатити, щоб Ви разом з усіма депутатами ВР, міністрами, урядовцями назавжди виїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?

До вашої уваги ще кілька інших запитань-лідерів "за" які проголосували тисячі громадян:

"Пане Президент. Недавно для Ваших поїздок був придбаний новий літак - Аеробус за 60 млн. $. Чому Вам не придбали Харківський АН за 12 млн. $. Це по Вашому - підтримка вітчизняного виробника і престижу держави? Або може зменшення бюджетних витрат? Чи це - панська забаганка, з якої випливає така мораль - громадська думка "Високу особу" не цікавить і не хвилює?

Чому Ваші діти не вчаться у школі українською мовою, а вчаться там, де всі шкільні предмети тільки англійською, їх майбутнє Ви не пов'язуєте з цією країною і цією нацією?

Пане Президент. 2 роки тому Ваша дружина розпочала акцію по збору коштів на "Дитячу лікарню майбутнього". Станом на сьогодні коштів зібрано на 262 мільйона !!!!!! гривень, які зберігаються в АКБ Транс Банк. Питання: чому 2 роки гроші просто лежать приносячи прибуток АКБ Транс банку (а може Вашій дружині) від процентів в розмірі 13-20 млн. грн. щорічно!!! Пропозиція: порадьте дружині подивитись в очка онкозалежним діточкам по всім областям України, і подаруйте їм хоча б обладнання для лікування.

Скільки потрібно заплатити Черновецькому, щоб він забрав Вас на Марс, разом з секретаріатом, урядом і парламентом?

В 2004 я стояв на Майдані. Вірив, надіявся, з жадібністю ловив кожне Ваше слово. Вистояв. Повернувся додому з відчуттям гордості за країну, за себе, за народ, за свого президента. Зараз в мене вкрали гордість за свого президента і за країну. Вкрали її Ви - Віктор Андрійович. Та й Бог з нею - гордістю за президента. Але красти в мене гордість за мою країну вам права не давав ніхто. Поверніть її будь ласка. Подайте у відставку.

Чому Ви завжди розповідаєте, ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ, але НЕ РОБИТЕ САМІ?

Чи полягає унікальний акцепт рук, які нічого не крали, в тому, що вони нічого не зробили?

Вікторе Андрійовичу, ну от щиро, хіба з рейтингом 5% беруть участь у загальнонаціональних прес-конференціях? Та ще й в Інтернеті?! Це ніби прояв сміливості чи що?

Пане президент, коли ваша банда професіоналів про яку ви говорили на майдані перестане руйнувати Україну?

Пане Президенте, як Ви прокоментуєте майже 100% відсутність позитиву в запитаннях до Вас?

Вікторе Андрієвичу! Ну хто Вам порадив провести оце опитування? Що Ви рівняєтесь на того Путіна? Як моя бабця казала - "Куди кінь з копитами, туди й рак з клешнями". Йому ж, москалю клятому, є що людям сказати. Я Вам - що? Ну, нащо воно Вам?

Пане президенте! Не секрет, що за роки Вашого правління рівень довіри до Вас населення України зменшився з 70% до 5%. В чому Ви бачите свої власні помилки і прорахунки, наслідком яких стало таке катастрофічне падіння довіри простих громадян? Чи, може, Ви думаєте, що все робили правильно, а народ Вас не зрозумів? Київ. Викладач КПІ.

Шановний друже! А Ви не зрадили майдан???

У 2004 році Ви заявляли, що влада злочинна. У 2008 році вона яка?

Шановний Віктор Андрійович, скажіть, скільки за час вашого президентства в Криму було збудовано УКРАЇНСЬКИХ шкіл?

Шановний Віктор Андрійович, ви багато в своїх виступах висловлювалися про голодомор, як геноцид проти українського народу. А чи рахували Ви на скільки мільйонів скоротилося населення України за мирні роки незалежності, в тому числі за час Вашого правління. Це як можна назвати?

Як відомо, незалежність будь якої країни складається з трьох "китів": політика, економіка, захист. Ваша діяльність, пане Президенте, на жаль, спрямована на зруйнування всіх трьох пунктів. Політика - менше ніж 5% популярності. Економіка: криза, розтринькування громадських коштів на будь-які програми крім тих, що потрібні народу. Захист: спродаж за кордон заводів, які являються основою оборони. У всі часи це йменувалось одним словом: зрада. Ви не почуваєте себе зрадником, пане Президенте?

Хто замовив Гонгадзе? Чи дізнаємось до наступних виборів?

Скільки бандитів Ви посадили в тюрми з 2004 року? І де ж бандити, котрі будуть сидіти в тюрмах? Банально, але: За порушення правил дорожнього руху Луценком, штраф не було сплачено в державну казну, аналогічно всі "лексуси" як і їздили раніше із швидкість 100 км/год по місту - без проблем продовжують їздити."

Море запитань, претензійних. І щоб їх всі передрукувати книжки не вистачить. Зайдіть в Інтернет. Почитайте запитання пана Президента. Я також його запитав:

- Пане Президенте, чи Ви готові до нового Майдану, де роль Кучми буде виконувати Ющенко, зрештою, до 2014 року Ви ще маєте час підготовитись - поглибити корупцію, розширити кумівство, продовжувати ставити свої поняття вище Конституції, сприяти бардаку, каламуті в державі при яких олігархам легше красти?

Василь Павук

Післяслово: 23 грудня 2008 року таки відбулася прес-конференція президента. Загалом за 2,5 години він відповів аж на 10 запитань! За час кількагодинної своєї нудної промови, Ющенко відповів тільки на одне єдине запитання із тих, які ви читали вище. А саме, відповів тільки на перше, найбільш рейтингове про те, скільки йому потрібно заплатити, щоб він виїхав з України і не заважав нам... (читай повне запитання вище по тексту статті). Воно набрало підтримку в 85 тисяч голосів на сайті "Українська правда" засновником, творцем якого був Георгій Гонгадзе ( до речі його дружина Леся Гонгадзе родом із Бережан, тепер проживає у США).

Прес-секретар президента Ірина Ванникова заявила на цій же конференції, що запитання президенту Віктору Ющенку, яке набрало найбільшу кількість голосів в Інтернеті, "відображає інтереси російських Інтернет-користувачів", саме так сказала пані Ванникова.

Це що знову повернулися старі "добрі" кумівські часи? Як можна запідозрити сайт Георгія Гонгадзе, героя України, в тому що він працює супроти України на інтереси Росії? Це якийсь маразм, а точніше - лицемірство. Адже саме Його величність, Президент Віктор Ющенко, не так давно присвоїв звання Героя України (посмертно) засновникові Інтернет-видання "Українська правда" Георгію Гонгадзе. "Його молоде життя віддане за нашу свободу і нашу незалежність", - тоді сказав Президент. А тепер...

Ось два короткі відгуки на сайті Георгія Гонгадзе на цю дволику позицію Ющенка: 1. Якщо я із Росії - то він з Марсу! 2. Тож треба, і знов ненав'язливо в душу плюнув. Виявляється я вже не українець і навіть не громадянин України, бо підтримав запитання, на яке вимагаю відповіді!!!

Відповідаючи на вищевказане запитання Ющенко сказав, що це провокаційне запитання, говорив демагогічно довго, але можна виокремити його тезу на кшталт, що це ви їх вибирали і який народ така і влада, а також мовив Президент: "Що стосується плати - то це корупція. Такі пропозиції не проходять.

Після-після-слово: Ющенко не поїде з України, бо це корупція?

А що ж ми маємо робити??? 

                                          Василь Павук

 Шибалинський сільський голова

                         Бережанський район