Проведемо люстрацію - збережемо націю.. Офіційна сторінка Олега Тягнибока

Проведемо люстрацію - збережемо націю.

ВО "Свобода"

Проведення люстрації - одне з ключових програмних положень ВО "Свобода". Без проведення люстрації в тій чи іншій формі не можливе кардинальне покращення стану в державі.

Часто в розмові з простими людьми на політичні теми стикаєшся з фактом   необізнаності і політичної безграмотності українського виборця.  Недобросовісні політики часто використовують таку неосвіченість людей для маніпулювання їх свідомістю під час виборів. Саме тому нинішня влада,  постійно говорячи про "демократію". не пояснює громадянам, якою та "демократія" повинна бути насправді і, головне, як її побудувати, використовуючи досвід інших країн.

Проведення люстрації - одне з ключових програмних положень ВО "Свобода". Без проведення люстрації в тій чи іншій формі не можливе кардинальне покращення стану в державі, причому у всій її сферах - економіці, освіті, науці, культурі, медицині, в соціальних  програмах  тощо. А подолання теперішньої корупції без люстрації - це взагалі справа нездійсненна.

Люстрація

 ( від латинського  lustratio  - очищення через жертвопринесення)  - в політичному смислі означає очищення влади від старих кадрів, заборона  функціонерам попередньої влади займати посади в державному апараті, обиратися у представницькі органи, бути суддями, інколи навіть займатися викладацькою діяльністю тощо.

Завдання люстрації - радикальна зміна  політичної еліти у державі, коли представники старої влади звільняються з керівних посад на всіх рівнях  і їм на зміну призначаються нові люди, не забруднені співпрацею з попередньою владою. Це логічно, адже, скажімо, як чиновники тоталітарного режиму можуть будувати демократичну країну? Або комуністи, запеклі вороги капіталу, будувати ринкову економіку? Адже свідомо чи несвідомо вони будуть переносити методи і засоби управління старих часів в нові умови і, відповідно, "поховають" будь-які прогресивні зміни в системі управління, будь-які реформи. Власне, саме це ми і бачимо в Україні останні 17 років, коли колишні комуністи (хоча "колишніх" комуністів не буває) хутенько перефарбувалися в націонал-демократичні, ліберальні та інші кольори і продовжили правити країною, використовуючи владу для однієї мети - власного збагачення. До чого це правління призвело - очевидно всім. Замість проведення реформ, які вивели б країну на новий рівень розвитку, ми бачимо постійну гризню за переділ того, що було створено  попередніми поколіннями. Ні про які інтереси держави не має і мови:  більше того, нині вже саме існування України  як такої, - суверенної, самодостатньої  і незалежної - стає під загрозою.

Після падіння комуністичних режимів у  Центрально-Східній Європі  проблема очищення влади постала в кожній з бувших країн соцтабору. Найрадикальніше поступили чехи. Не зважаючи на заклик Вацлава Гавела про те, що "всі ми винні", в 1991 р. був прийнятий закон, який забороняв бувшій комуністичній номенклатурі, працівникам служби безпеки та членам Народної міліції обіймати державні посади протягом п'яти років. Був складений відповідний список на 140 тис. осіб, - а взагалі під дію цього закону попало близько мільйона жителів цієї невеликої країни. Як би не називали дії нової влади  по декомунізації  - "полювання на відьом", "Новий Нюрнберг", -  час показав правильність тодішніх рішучих дій по очищенню влади.  Колишній прем'єр Мілош Земан  казав: "Закон про люстрацію потрібний був для того, аби комуністи трохи "відпочили"  від влади". Закон цей діє і тепер. Під час кожних виборів так чи інакше порушується питання про приналежність претендентів у представницьку владу всіх рівнів до колишнього комуністичного режиму. Результати очевидні: змінилося саме мислення, дух державної системи.  Як наслідок, Чехія зараз найбільш розвинута країна з бувших соціалістичних країн і стандарти життя там найвищі.

Польща була не така радикальна, але і там не обійшлося без люстрації.  Девізом поляків стали слова Тадеуша Мазовецького: "Нам потрібно підвести жирну риску під минулим".  Малося на увазі, що поляки повинні раз і назавжди покінчити з комуністичною спадщиною. Знаменитою резолюцією парламенту в 1989р.  ПОРП була визнана причетною і відповідальною за існування комуністичної системи в Польщі. Основна мета закону про люстрацію 1997 р. в тому, аби виключити з органів влади бувших агентів спецслужб і інформаторів КДБ. Разом з тим було обрано принцип "покаяння": "амністії - так, амнезії - ні". Людина могла добровільно прийти з "повинною" і далі вже громадськість давала їй  моральну оцінку, -  але конституційне право бути обраним до представницької влади зберігалось.

21 липня 2006 року польський парламент прийняв нову, більш радикальну, редакцію закону про люстрацію, який стосуватиметься декількох сотень тисяч державних посадовців.  Якщо за старим законодавством обов'язок оприлюднювати своє минуле повинні були  "лише"    27 000 посадовців на найвищих ешелонах влади, то тепер до цього списку (парламентарі, міністри та судді) додалися вчителі і журналісти, а також чисельні посадовці місцевого рівня.  Вищезгадані особи мусять звертатися до Національного Інституту Пам'яті за спеціальною атестацією про те, що вони не співпрацювали з комуністичними спецслужбами. Якщо ж подібна співпраця колись мала місце, то до відповідних осіб може бути застосоване звільнення.

Досить радикально провели люстрацію і прибалтійські країни - Естонія, Латвія та Литва. До того ж, люстрація в цих країнах носила і чіткий національний відтінок, оскільки народи цих країн завжди вважали себе жертвами окупації "совєтської" влади, яку вони ототожнювали з "московською".  Рівень життя у прибалтів набагато вищий, ніж в Україні і, що характерно, як не галасувало російськомовне населення про "утиски" їх прав, зараз вони тихесенько мовчать і зовсім не збираються до "матушкі Расєї" - жити то краще у цивілізованій Європі!

Як бачимо на прикладі наших  країн-сусідів, люстрація їх не оминула і, зауважте, ніхто в світі не вважає ці держави "недемократичними".

У нашому суспільстві настійливо нав'язується думка, що люстрація є, по-перше, "недемократичний" інструмент очищення влади, а, по-друге, що ми з люстрацією  вже запізнилися. Проти люстрації виступають відкрито комуністи та соціалісти і, більш завуальовано, але не менш рішуче, кольорові мегаблоки. Фактично єдина політична сила в Україні, яка послідовно виступає за проведення люстрації - це Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок так пояснює актуальність цього питання: якщо в хаті повно сміття, яке не прибиралось роками, то це не значить, що тепер вже взагалі не потрібно робити прибирання. Навпаки, потрібно і, зважаючи на запущеність питання, - рішуче і безповоротно. Мало того, що це "сміття" заважає нам жити по-людськи, цивілізовано, воно загрожує остаточно поглинути всіх нас в тенетах корупції, чиновницької  безвідповідальності і "безпредєла", загрожує самому існуванню нашої держави.

Разом з тим мова не йдеться про те, що бувші представники трьох "К" - "комуністи", "кадебісти" та "кучмісти"  - будуть репресовані і посаджені в "концтабори", як це зараз намагаються подати  широкому загалу людей. Три "К" потрібно усунути від влади  раз і назавжди, - від влади, яка для них не більше, ніж годівниця. Нехай ідуть на городи вирощувати капусту чи помідори і живуть на ті жалюгідні  пенсії, які вони поробили для більшості простих людей. Але якщо ти дійсно скоїв злочини проти держави та народу - ти повинен за це відповісти і ніякі "зв'язки", гроші і депутатські мандати тебе не захистять.

Закон один для всіх" - так повинно бути не на словах і бігбордах перед виборами, а постійно в реальному житті.

Своє відношення до люстрації український народ  чітко сказав на Майдані: "Бандитам - тюрми!". Потрібно тільки реалізувати це бажання і право  народу.

Сергій Костюченко.