Василь Новицький: Депутат - це слуга народу, а не його правитель. Офіційна сторінка Олега Тягнибока

Василь Новицький: Депутат - це слуга народу, а не його правитель

ВО "Свобода"

Наскільки важливими є вибори до Верховної Ради чи президента країни, бачимо на  прикладі пострадянської історії України. Після розвалу Радянського Союзу кожен громадянин, здавалося, отримав реальний шанс вплинути на долю своєї країни через вільне волевиявлення на виборах парламенту та президента. Але насправді це волевиявлення було лишень прикриттям радянської "демократії". Бо хіба могли комуністи за одну ніч перетворитися на справжніх демократів?

Наскільки помилковими були сподівання народу, засвідчує діяльність першого президента України Леоніда Кравчука. Після путчу в Москві з Леонідом Макаровичем сталося "чудо": за одну ніч він із ідеолога комунізму раптом став демократом. Пізніше усі зрозуміли, що було це ніяке не чудо, а  бажання комуністичного вождя залишитися при владі та отримати ласий шматок при розподілі народного багатства, яке проходило під приємною для Заходу назвою "приватизація", що її мудрий народ влучно охрестив "прихватизацією".

Очевидно, що Леонід Макарович не єдиний зазіхав  на народне добро. Тому навколо нього досить швидко сформувалася ціла зграя колишніх партократів, які взялися писати закони та організовувати "демократичні" вибори. Тому не дивно, що в Одеській області на виборах президента товариш, чи то вже пан, Кравчук отримав 125% голосів виборців. Як кажуть, з перевиконанням плану. Будь-які коментарі до таких виборів  зайві.

Наступний український президент пішов ще далі у "вдосконаленні" демократії. Під час передвиборчого туру Західною Україною, на закид про невисокі шанси на перемогу, Кучма - маловідомий тоді як політик - впевнено відповів: "Президентом я стану - голоси мені наберуть!" Леонід Данилович став президентом аж на два терміни, і країна сповна відчула його самодурство. За правління Кучми  пограбування народних багатств набуло небаченого розмаху.

Висуванцями виборчих маніпуляторів стають люди їхньої когорти - у всіх рильце в пушку, на всіх є компромат і всі вони слухняно тиснуть кнопки там і тоді, коли це потрібно господарям. Це привело до того, що на виборах українцям доводиться вибирати "менше зло" - бо всі погані.

Така система виборів президента країни і парламенту принесла Україні шкоду, плоди якої  пожинатимуть і прийдешні покоління.

Вже черех кілька років невелика група колишніх партноменклатурщиків та колишніх бандитів привласнили величезні народні багатсва і стали мільярдерами. Мільйони простих людей були кинуті в небачені злидні. Заощадження, зароблені важкою чесною працею, перетворилися на папірці. Люди потерпали від безробіття, невиплати зарплатні. Бездомні старенькі та тисячі бездоглядних дітей, злочинність, занепад моралі, небачене зростання смерності, - ось тільки невеликий перелік того, що принесла народу України злочинна влада. В той же час "народні" обранці розкошували в шикарних віллах, подорожували по світу на своїх приватних літаках, вивозили мільярди доларів на Захід, обезкровлюючи економіку країни.

За роки незалежності ситуація з виборами повторювалася вже кілька разів, незважаючи на те, що "народні" обранці вже багато разів нібито покращували та вдосконалювали виборче законодавство. В результаті після кожних виборів до влади приходили не ті, кого хотів бачити народ, а ті, що були заздалегіть заплановані. Власне під них і писали закони.

Чи випадково серед "верховних кнопкодавів" - найбагатші люди України? А таких політиків, як Олег Тягнибок, якого народ двічі поспіль обирав до Верховної Ради, не пустили в партійний парламент, щоб не ставив палиці в колеса прихватизації? Чесні люди, не хабарники, не потрібні теперішній еліті, бо з ними не домовишся про захоплення землі, надр, заводів і фабрик.

Зараз в парламенті ситуація склалася таким чином, що жодна фракція не представляє інтересів народу. Депутати тільки виконують функцію "кнопкодавів", за якими стоїть невелика група олігархів.

Найбільша трагедія полягає в тому, що виборець не має з кого вибирати. Кандидатури, які пропонують партії - це переважно люди, які, прийшовши до влади, тільки й дивляться, де би щось поцупити, "прихватизувати", щоб збагатитися самому та ще й, якщо вдасться, - всіх своїх родичів.

Країна, яка зовсім недавно мала найвищий показник у світі за кількістю випускників університетів на 1000 душ населення, перетворилася на країну, де виступи членів парламенту не викликають нічого, крім обурення. Вони не тільки не намагаються  виконувати передвиборчі обіцянки, але вже й нічого не обіцяють. Вони знають, що обирає їх не народ, а ті, хто організовує фальсифікацію виборів.

Чи справді неможливо організувати вибори таким чином, щоб не було фальсифікацій? Вибори мають величезний вплив на розвиток країни, на долю прийдешніх поколінь. Добрих політиків видно не за їхніми промовами, а за їхніми справами. Політик може говорити багато, та справжню його суть засвідчують його вчинки. Тільки ті політики, які  мають зобов'язання перед своїм народом і країною, достойні бути обраними. На Заході аморальний вчинок політика - це його політична смерть. Політик, депутат - це слуга народу, а не його правитель.

Кожен громадянин країни, кому не байдужа доля своїх дітей, своєї країни, повинен домагатися впровадження системи виборів, яка відображала б вільне волевиявлення та недопускала фальсифікацій.

Пропоную обговорити наступну систему виборів.

Необхідно встановити на виборчих дільницях по дві прозорі урни. Виборець, який приходить на виборчу  дільницю, повинен натиснути кнопку приладу, який  реєструватиме кількість усіх виборців, які прийшли на дільниці і взяли виборчі бюлетені. Далі виборець  отримує два конверти: чорний та білий, а також картонні картки різних розмірів з прізвищами та фотокартками кандидатів. У кабіні для голосування виборець вибирає кандидата, якому він віддає перевагу, та вкладає картку з його прізвищем у білий конверт. Всі інші картки вкладає в чорний конверт. Далі білий конверт необхідно вкинути в урну, яка позначена білим кольором, а чорний конверт в урну, позначену чорним кольором. При вкиданні в урни обидва конверти автоматично реєструються і ведеться електронний підрахунок вкинутих конвертів. Таким чином діятиме паралельний контроль за кількістю виборців та кількістю вкинутих конвертів. Після закінчення виборів  коверти з урн повинні передавати на сортування в спеціальну машину, яка виймає картки з конвертів і проводить підрахунок голосів, які були віддані за кандидатів.

Я вважаю, що така система могла б значно звузити можливості для фальсифікацій на виборах. Мені було б дуже цікаво почути думки читачів з приводу описаної організації підрахунку голосів.

Тільки зміна способу голосування може забезпечити демократичність голосування. Система, яка існує нині, дає можливість купувати місця в парламенті. Доки вона не буде відмінена, політики матимуть змогу безконтрольно обкрадати країну.

Україна отримала шанс показати себе в Європі як цивілізована, високорозвинута країна, з великими природніми та культурними багатствами під час проведення чемпіонату Європи з футболу. Цей шанс, можливо, буде втрачений, якщо у нас не прийдуть до влади люди, які насамперед думають про державу, а не про свої особисті блага. Без ефективної виборчої система, яка не допускає фальсифікацій, влада помінятися не зможе. Ми і надалі будемо мати корумповану, злочинну владу, для якої існують тільки власні інтереси.

Доктор Василь Новицький

хімік-фармаколог

директор  українського протиракового інституту у Відні

автор антиракового препарату "Україн"