Виступ Олега Тягнибока на ХХІ Зїзді ВО "Свобода". Офіційна сторінка Олега Тягнибока

Виступ Олега Тягнибока на ХХІ Зїзді ВО "Свобода"

13 жовтня 1991 року – установчий З’їзд, який проголосив створення Соціал-Національної партії України. Партія протиставила себе усьому тогочасному українському політикуму. "СНПУ - непримиренний противник комуністичної ідеології та політичних партій і суспільних рухів, які пропагують і втілюють її. … Всі інші політичні сили СНПУ вважає або націонал-колаборантами – зрадниками української революції, або націонал-романтиками – пустоцвітом української революції", – заявила СНПУ в своїй програмі та закликала усунути від влади комуністичну номенклатуру - таким чином духовно оздоровити українське суспільство, яке десятиліттями хворіло комунізмом.

За ідеологічну основу партії взято працю Провідника Організації Українських Націоналістів Ярослава Стецька "Дві революції".

Партія вважає націю найвищою цінністю. Нація – це кровно-духовна спільнота і мертвих, і живих, і ненарожденних за визначенням Тараса Шевченка. Основоположними принципами діяльності організації є національна, соціальна та історична справедливість. Основним принципом вступу до партії стала належність до української нації. До партії не приймаємо атеїстів та колишніх членів КПСС.

1992 року партія брала участь у боротьбі за українську церкву. Під охороною загонів СНПУ перебували Свято-Успенський собор Володимира-Волинського, Свято-Троїцький собор Луцька та інші українські церкви.

Під час Масандрівських угод 1993 року СНПУ взяла участь у створенні Надзвичайного Комітету Порятунку Нації і Держави та у вуличних акціях протесту у столиці.

На виборах у 1994 році партія йшла з гаслом: "Ми – соціал-націоналісти – не належимо ні до старої комуністичної, ні до нової демократичної номенклатури, дивимось на світ по-новому і вміємо правильно аналізувати політичні події в Україні". Тоді, окрім першого досвіду виборчої кампанії, партія отримала підтримку десятків тисяч виборців, мандати чотирьох депутатів Львівської обласної ради та декілька депутатів районних та міських рад у Західній Україні.

16 жовтня 1995 року Міністерство юстиції України зареєструвало Соціал-Національну партію України. Реєстраційне свідоцтво № 686.

1997 рік. Великого резонансу набули події 7 листопада у Львові, коли вперше від часів УПА "червоні" одержали гідну відсіч. Розпочалось судове переслідування кількох членів СНПУ.

На виборах 1998 року СНПУ спільно з партією "Державна самостійність України" створили виборчий блок "Менше слів". Члена комітету Уповноважених СНПУ Олега Тягнибока було обрано народним депутатом України у Буському виборчому окрузі Львівської області.

З 2000 року СНПУ бере активну участь у діяльності "Євронату" – об’єднанні націоналістичних партій Європи. Непересічною подією став візит в Україну на запрошення СНПУ голови Національного Фронту Франції Жана-Марі Ле Пена, який 21 травня 2000 року взяв участь у VI З’їзді партії. У 2009 році на запрошення "Свободи" Україну відвідав лідер італійських правих, депутат Європарламенту Роберто Фіоре і 26 червня 2009 року взяв участь у круглому столі "Перспективи нового українського націоналізму".

2001 рік. Партія взяла участь в окремих акціях "України без Кучми".

Знаковою подією 2003 року стала акція "Волинь пам’ятає", яку організувала Волинська обласна організація партії. Акцію спрямовано на відстоювання історичної правди і честі української нації, проти перекручувань польських шовіністів у трактуванні подій 1943 року на Волині.

4 липня 2004 року X З’їзд ВО "Свобода" заявив про намір створити єдину праву силу у такому складі: ВО "Свобода", КУН, ОУН (Б) та ОУН, а також підтримав кандидатуру В. Ющенка на посаду Президента України. Тоді націоналістичний рух з обєктивних причин знаходився в кризовому стані й не мав свого кандидата в Президенти.

Всеукраїнське об’єднання "Свобода" брало активну участь у президентській виборчій кампанії, борючись за зміну кучмівського режиму, зокрема, в утриманні та налагодженні функціонування "Українського Дому", у блокуванні Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів, у штурмі Верховної Ради України тощо.

Першою вимогою ВО "Свобода" до новообраного Президента України В. Ющенка була вимога провести люстрацію й усунути від влади кучмістів, кагебістів і комуністів.

Під час численних зустрічей лідерів "Свободи" з громадськістю сформовано сім розділів "Програми захисту українців: "Геноцид українців у ХХ ст. Подолання наслідків та відновлення справедливості", "ОУН-УПА. Визнання та вдячність", "Мова. Захист та поширення", "Інформаційний простір. Звільнення від окупації та державна безпека", "Міграція. Право на Батьківщину", "Енергетика. Незалежність та безпека", "Суспільство. Соціальна та національна справедливість". Для втілення положень цієї Програми проведено багато акцій, подано депутатські запити, підготовлено відповідні законопроекти, зокрема "Про люстрацію", "Про заборону комуністичної ідеології в Україні" тощо. У квітні 2008 року "Свобода" презентувала проект Національної Конституції України, створений на основі "Програми захисту українців".

У 2006 році вперше націоналістична сила – ВО "Свобода" – взяла самостійну участь у парламентських та місцевих виборах. Виборчою програмою партії стала "Програма захисту українців", гаслом кампанії – "Ми – у СВОїй, БОгом ДАній країні". Партія не подолала прохідний бар’єр до Верховної Ради, проте отримала мандати депутатів різних рівнів, зокрема, у Львівській обласній раді – 10, у Львівській міській раді – 9, Тернопільській міській раді – 4 та у інших місцевих радах. Окрім того, представники ВО "Свобода" стали головами міст та сіл.

З 2005 року, щорічно 14 жовтня Всеукраїнське об’єднання "Свобода" та Київське крайове братство ОУН-УПА організовують Марш УПА у Києві, який стає значною політичною подією. Марш 2009 року – понад 17 тисяч учасників.

Виборчу кампанію 2007 року "Свобода" провела під гаслом "Свобода" – єдина сила Українців!". Хоча й цього разу "Свободі" не вдалося подолати прохідного бар’єру, проте результат, порівняно з виборами 2006 року, був більше ніж удвічі вищим. Яскравим явищем цієї виборчої кампанії стали багатотисячні Марші захисту українців, які відбулись у Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах (Чудо-Юдо).

2008 рік Всеукраїнське об’єднання "Свобода" розпочало з акцій підтримки українського кінематографу, апогеєм яких став Марш українського глядача під гаслом "Від кіна українською до українського кіна!". Понад десять тисяч українців пройшли центральними вулицями української столиці з вимогою підтримати український кінематограф. Марш завершився на Майдані Незалежності переглядом українських кіно- та мультфільмів.

У лютому 2008 року відбулась партійна конференція ВО "Свобода", на якій було ухвалено стратегію партії, що передбачала участь ВО "Свобода" в усіх можливих виборах: місцевих, парламентських та президентських, у тому числі позачергових.

Цю стратегію випробувано вже у квітні-травні 2008 року під час позачергових виборів до Київської міської ради та Київського міського голови.

Виборчу кампанію "Свобода" провела під гаслом "Стольному граду – українську владу!" і з відмінною від інших політичних сил програмою.

На ХІХ З’їзді (27 червня 2008 року) було ухвалено нову редакцію "Програми захисту українців", до якої долучено нові розділи і суттєво доповнено попердні. На сьогодні Програма складається з восьми розділів: "Влада і суспільство. Докорінне очищення та справедливий лад", "Народне господарство. Економічна незалежність та соціальна справедливість", "Здоров’я нації. Подолання демографічної кризи та підвищення якості життя", "Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору", "Інформаційний простір і освіта. Збереження ідентичності та розвиток культури", "Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації", "Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава", "Крим і Севастополь. Встановлення Конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку".

15 березня 2009 року Всеукраїнське об’єднання "Свобода" здобуває переконливу перемогу на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради з результатом 34,69%. Виборча програма складалась з п’яти розділів і мала назву "Українські перемоги почнуться з Тернопілля!". У Тернопільській облраді ВО "Свобода" сформувала фракцію у кількості 50 депутатів (зі 120). Голову Секретаріату ВО "Свобода" Олексія Кайду обирають головою Тернопільської обласної ради. Як продовження тернопільської перемоги і визнання авторитету та зростання впливу "Свободи" Петра Колодія 15 вересня 2009 року обирають заступником голови Львівської обласної ради (не зважаючи на те, що "Свобода" має 10 депутатів зі 120).

24 травня 2009 року відбувся ХХ З’їзд Всеукраїнського об’єднання "Свобода", який ухвалив остаточну редакцію "Програму захисту українців" та затвердив проект Національної Конституції, розробленої "Свободою" під керівництвом професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук Олександра Шевченка.

2009-ий рік "Свобода" розпочала з велелюдних відзначень 100-річчя від Дня народження Степана Бандери, зокрема багатотисячним смолоскипним маршем по Хрещатику в столиці України.

У червні 2009 року "Свобода" протидіє конституційному заколоту, організованому найбільшими парламентськими фракціями – Партією регіонів та Блоком Юлії Тимошенко. Депутати від ВО "Свобода" ініціюють скликання позачергових сесій Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської обласних рад, які ухвалюють заяви проти антиконституційного перевороту з вимогами припинити повноваження Верховної Ради, оголосити позачергові парламентські вибори, провести референдум щодо форми правління в Українській державі (президентська, парламентська, змішана) та проведення люстрації органів влади.

Боротьба з українофобією стала одним із завдань Всеукраїнського об’єднання "Свобода": протидія встановленню антиукраїнських пам’ятників – Одеса, Луганськ, Закарпаття; системна боротьба з антиукраїнським кублом в Одесі, апогеєм діяльності якого були масове побиття пікетувальників та вбивство Максима Чайки; заборона вивішування червоних прапорів на Чернігівщині; протидія Полтавському меру-українофобу (БЮТ). "Свобода" своїм тиском показала справжнє обличчя влади: боротьба проти земельних рейдерів на Львівщині, Київщині, руйнація схем розкрадання народної власноті в Тернополі, захист малих підприємців на Хмельниччині та у Чернівцях.

У час біди "Свобода" завжди була з українцями, на відміну від влади, яка мародерствувала на людському горі, розкрадала кошти. Ми зібрали півмільйона гривень і цільово допомогли українцям на Львівщині, Тернопіллі, Закарпатті, Франківщині, Буковині, Вінниччині (врятували музей витинанки).

Зростання впливу "Свободи" в Україні як не кабінетної, а вуличної політичної сили відзначили міжнародні експерти. Впливовий журнал "Форен полісі" назвав "Свободу" як одну з п’ятьох найбільш динамічних радикальних партій світу.

Воля нації проти сваволі кланів. Під таким гаслом з вересня 2009 року проходять Україною народні збори та багатолюдні віча, організовані Всеукраїнським об'єднанням "Свобода".

Для людей, які слідкують за нашими кроками, цілком очевидно – "Свобода" не вчора вступила у боротьбу. На відміну від штучних політпроектів, що їх від виборів до виборів роздувають через трубку телевізора, наше об'єднання реально чинить спротив сваволі комуно-олігархічних кланів. Незалежно від того, вибори завтра чи через рік. Яскравий приклад, скажімо, - справа Лозінського. Думаю, всім ясно: якби не "Свобода", депутат-убивця далі сидів би у Верховній Раді, далі полював би на людей у "прихватизованих" угіддях... Більше того! Отримав би ще й державну нагороду за "знешкодження злочинця", як цього цинічно вимагали його однопартійці. І згадайте що діялося, коли "Свобода" почала розкручувати справу голованівського вбивства. Один з правлячих кланів дружно кинувся захищати свого поплічника, інші мовчали в хустинку. Це вже потім, коли суспільство дізналося страшну правду, усі ці "захисники народу" один поперед одного метнулися "боротися з лозінщиною". Але дозволили чкурнути Лозінському в Ізраїль. Знаєте, один з новоспечених "рятівників країни", який тепер у своїх агітках теж героїчно "бореться з лозінщиною", саме після того вбивства навідувався у Голованівськ. Покрасувався там на полях, та жодним словом про цей злочин навіть не заїкнувся. Видно, тоді ще вичікував, чим усе скінчиться: замнуть справу, як завжди, чи ні...

Ми вже звикли, що всі можновладці перед виборами стають мало не "народними месниками", і винаходять все нові й нові завзяті гасла. То вони обіцяють "закон для всіх один", то небачений "прорив", то "покращення вже сьогодні"... Тепер вже "вона працює", він "кожного почує", а ще інший, тим часом "країну рятує"... Бо тільки-но видурять голоси українців, як тут же всі обіцянки забувають. Починається поділ власності, закулісні торги, "ширки" і "ПРіБЮТи" поза очі виборців, корупція і чиновницьке свавілля... І так триває до нових виборів і до свіжих виборчих гасел. "Свобода" ж, бачить Бог, послідовна і в словах, і в діях. Бо наша сила творилася для захисту українців, і самими ж українцями. А яка найбільша загроза для нації сьогодні? Не так тії вороги... Як свавілля розперезаних від безкарності кланів, що узурпували всю владу та власність в Україні і торгують національними інтересами. Тому "Свобода" сьогодні об'єднує українців під гаслом "Воля нації проти сваволі кланів".

Так - наше об'єднання вперто і послідовно протистоїть панівним комуно-олігархічним кланам. І так - ми, безперечно, братимемо самостійну участь у всіх чергових і позачергових виборах. Бо це і є цивілізований, конституційний спосіб боротьби. Сама по собі участь кандидата від "Свободи" у президентських перегонах - це вже знакове явище. Бо вперше за роки Незалежності націоналістична сила висуває власного кандидата на пост глави держави. Це - національна альтернатива панівній лжееліті.

Наш часом питають: чи реально ви оцінюєте шанси на перемогу? Чи не ліпше підтримати якогось іншого, більш "прохідного" кандидата?

- По-перше. Націоналісти шансів не питають. Скажіть, а де були би ми сьогодні, якби наші попередники керувалися не великою метою, а нав'язаними кимось "шансами"? Якби те ж саме УПА, питалося чи є шанси на перемогу у війні проти стількох ворогів? Чи мали би ми тепер Незалежність? Чи говорили би взагалі про вибори президента України, і про те в кого які "шанси"?

"Свобода" як націоналістична сила не живе миттєвими можливостями. Бо думає не про тимчасові вигоди, а про стратегічну мету, на відміну від бутафорних виборчих проектів. Кожні вибори ми розглядаємо лише як чергову необхідну сходинку на нашому шляху. І, оскільки шлях націоналізму аж ніяк не збігається з манівцями антиукраїнських кланів, то ми не збираємося пропускати жодного ходу, на догоду їхнім висуванцям. У які б вишиванки вони не виряджалися перед виборами.

По-друге. Немає нічого більш хиткого, ніж покладатися на гадані "шанси". Знаєте, як розмаїті експерти оцінювали можливості "Свободи" перед останніми позачерговими виборами Тернопільській області? Дуже показово, але тоді, за місяць до голосування, Блоку Юлії Тимошенко віщували впевнену перемогу - щонайменше 26% голосів. "Свободі" ж "давали" не більше 10%... Минув якийсь місяць і, внаслідок справжнього волевиявлення, а не уявних "шансів", БЮТ... з тріском програв. Натомість "Свобода" здобула майже 35 відсотків голосів. Тобто, в рази більше ніж ті "реальні шанси", які нам "малювали". А в обласному центрі, де люди завжди мають більший доступ до інформації і є, відповідно, більш свідомими у своєму виборі, наше об'єднання здобуло ще потужнішу підтримку - 52%! Ідучи на ті вибори, ми сказали: "Українські перемоги почнуться з Тернопілля". І вони почалися: на політичній карті України окреслилися зміни - вперше за роки Незалежності обласну раду очолив представник націоналістичної сили. Але це -лише перший крок. В окремій області Велику Україну не збудуєш. Треба вперто йти далі. Це як їзда на ровері: заспокоїшся, перестанеш крутити педалі - проїдеш по інерції ще кілька метрів і впадеш.

Цю правду ми й намагаємося донести суспільству. Українцеві час покинути покладатися на владу, долю, заграницю і ласку доброго дяді, який обіцяє нам щастя. Годі вірити у всякі політичні "гороскопи", які нам навмисне постійно підсовують з метою маніпуляції. Пора сказати: "Ми самі створюємо собі шанси!". Почуймо світочів нації: "Борітеся - поборете! Вам Бог помагає", - закликає Тарас Шевченко; "Хто визволиться сам, той вільний буде", - вчить нас Леся Українка.

Ми – українські націоналісти – йдемо, щоб підняти теми, які є ключовими, від яких залежить доля України. Щоб змусити суспільство реагувати на злободенні проблеми. Тільки постійний тиск на владу змусить її зважати на думку нації. Якщо не ми, цього не зробить ніхто.

Сьогодні під загрозою перебувають територіальна цілісність України, національна ідентичність і економічний суверенітет, майбутнє мільйонів українців. Усвідомлюємо, що тільки націоналісти можуть захистити українця від сваволі неукраїнської влади, повернути йому гідність та певність у завтрашньому дні, забезпечити можливість стати господарем власної долі і не почувати себе чужинцем на рідній землі. Потрібно повернути владу українцям і зупинити винищення титульної нації в Україні.

Українцям потрібна не космополітична ліберальна демократія, а національне народовладдя, що є демократією по-українськи та для українців. Справжня демократія є там, де нація сама визначає свою долю. Тому сьогодні утвердження справжнього українського народовладдя передбачає безкомпромісне відстоювання українцями своїх природніх прав – проти диктатури насильства влади та грошей олігархів, задля творення українського порядку. Українцям потрібно знайти в собі сили, щоби жити, як протиставлення антиукраїнському режиму, який шляхом постійних навмисно запрограмованих політичних і соціально-економічних криз веде націю до катастрофи і повторного геноциду.

Потрібно усунути космополітичну псевдоеліту, яка сьогодні позбавляє українців майбутнього, а також покарати злочинців, які нищили нашу націю в минулому. Це можна здійснити тільки шляхом докорінного очищення влади через люстрацію і зміну системи влади. Треба запровадити кримінальну відповідальність за антиукраїнську діяльність та пропаганду.

Системне оновлення управлінсько-адміністративної сфери в Україні можливе лише за умови здійснення "революції поколінь" в ході люстраційного очищення влади та масового просування молодих фахівців на відповідальні посади. Замість корупційної денаціоналізованої бюрократії, кровно пов’язаної з компартійною номенклатурою, треба привести до влади морально незаплямовану, молоду національно свідому та професійно підготовану еліту.

Для ліквідації режиму колективної безвідповідальності та кругової поруки паразитарної лжееліти слід посилити централізовану та компететну президентську вертикаль та водночас обмежити повноваження парламенту, залишивши в його компетенції законотворчі, бюджетні та контрольні функції. Скоротити кількість депутатів до 300 осіб, яких обирати за відкритими виборчими списками, та скасувати депутатську недоторканість. Надати президенту повноваження очільника виконавчої влади. Змінити статус Криму на обласний і скасувати спеціальний статус міста Севастополя. Україна – унітарна держава.

Суддів місцевих судів слід обирати і забезпечити територіальним громадам їх відкликати, а також відкликати депутатів та висловлювати на плебісциті недовіру землевпоряднику та керівнику відділу внутрішніх справ.

Національне народовладдя передбачає підвищення ролі місцевого самоврядування. Пряме народовладдя місцевих громад забезпечувати через референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Бюджети формувати за принципом "знизу догори".

Відновлення потоптаної справедливості вимагає запровадження в Україні смертної кари за важкі злочини проти особи, держави і нації, а також за корупційні дії та розкрадання національного майна у великих розмірах.

Треба змусити всіх державних службовців оприлюднювати відомості про свої прибутки, включаючи отримання спадку та прибутки членів родини. Для подолання кричущої прірви між звичайними українцями, які чесною працею заробляють на життя, та паразитуючими олігархічними верствами, слід запровадити спеціальний податок на розкіш, що включатиме оподаткування "елітного" житла, дорогих автомобілів, яхт (Сцена на Майдані, Людовик 14 – держава – це я; мадам Помпадур, фаворитка Людовика 15 – після нас хоч потоп) тощо.

Необхідно усунути олігархічну систему, забезпечити належний рівень державного контролю над економікою, захист приватної ініціативи від недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку та забезпечити кожному українцеві можливість чесно заробляти на життя своєю працею на Батьківщині.

Потрібно створити умови для повернення на Україну мільйонів українських заробітчан і ухвалити новий закон про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні, або є етнічними українцями, які повернулись з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні. Викорінити незаконну практику подвійного громадянства.

Міграцію з країн "третього світу", що несе українцям хаос, безробіття, міжетнічні конфлікти, зростання захворюваності та злочинності, потрібно визнати загрозою національній безпеці і рішуче припинити. Всі нелегальні мігранти повинні бути депортовані на історичну батьківщину за власний рахунок. Офіційно делімітовані та демарковані кордони України повинні бути укріплені на всіх напрямках і стати надійним захистом для українців.

Розграбоване державне майно потрібно повернути нації. Стратегічні підприємства мають належати державі.

Українська земля не буде об’єктом купівлі-продажу, а українські селяни кріпаками. Потрібно запровадити державні дотації для аграрного сектору, систему держзакупівель, кредитування сільського господарства та відродження кооперативного руху, що стане фундаментом аграрної революції. Україна поверне собі статус житниці Європи та забезпечить продовольчу безпеку держави.

Україна потребує спрощення податкової системи, ліквідації податку на додану вартість та запровадження прогресивного оподаткування: багаті платитимуть більше, аніж середній клас, а це – дрібні і середні підприємці, високооплачувані працівники, які становитимуть не менше 60% населення України.

Необхідно запровадити довгострокову державну програму культивування в суспільстві здорового способу життя, що включає пропаганду духовного і фізичного здоров'я, боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, тютюнопалінням. Дозволяти продаж генетично-модифікованих продуктів харчування лише зі спеціальним маркуванням.

З метою ліквідації безробіття потрібно запровадити систему широкомасштабних громадських робіт. Тисячі робочих рук буде залучено до будівництва нових автошляхів, що сполучать схід і захід, південь і північ України, компактних електростанцій на альтернативному паливі, доступного соціального житла. Так буде створено інфраструктуру для відродження економіки України після завершення економічної кризи. Українці отримають роботу, а українська промосливість буде забезпечена замовленнями.

Для подолання відставання України від розвинених держав світу потрібне відродження наукового потенціалу країни. Необхідно залучити кращих вітчизняних фахівців, які сьогодні змушені працювати закордоном. Пріоритетними галузями розвитку українського науково-технічного комплексу повинні стати авіа-, судно-, верстатобудування, космічна галузь, ВПК, ядерна енергетика, енергетичне і сільськогоподарське машинобудування та телекомунікації.

Необхідно ухвалити державну програму енергетичної незалежності України за принципом: зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел.

Сильне військо – шлях до Великої України. Треба зупинити злочинне розформування українських Збройних Сил і притягнути до кримінальної відповідальності винних у роззброєнні армії, деградації статусу військовослужбовців та пропаганді пацифізму. Служба у Збройних Силах України повинна стати почесним обов’язком усіх громадян та перепусткою до зайняття відповідальних адміністративно-управлінських посад.

Українське військо має отримати реальне фінансування та переозброєння новою бойовою технікою. Для створення надійного щита української державності треба відновити ядерний статус України та відродити український військово-промисловий комплекс.

Метою зовнішньої політики Української держави повинен стати захист українців, українських цінностей, інтересів і життєвого простору у глобальному контексті. Україна – Серце Європи – повинна посісти належне місце серед інших націй світу, будувати рівноправні партнерські відносини з дружніми державами. Стратегічним курсом держави потрібно визначити Європейський україноцентризм, згідно з яким Україна повинна стати не лише географічним, а геополітичним центром Європи.

Потрібно встановити в паспорті та свідоцтві про народження графу "національність". Визначати національність за Свідоцтвом про народження або Свідоцтвом про народження батьків, враховуючи побажання громадянина України. Всі кандидати на виборні посади перед обранням оприлюднюватимуть свою національність.

Треба запровадити обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади. Зобов'язати всіх держслужбовців вживати українську мову на роботі та під час публічних виступів. Захистити національний інформаційний простір.

VI. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації

1. Вказати у Конституції України, що правонаступність сучасної Української Держави була започаткована ще в Київській Русі, продовжена Галицько-Волинським князівством, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року та що Незалежна Україна постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців.

2. Визнати факт окупації України більшовицькою Росією у 1918-21 рр., наслідком чого вчинено безпрецедентний геноцид українців.

3. Здійснити публічний судовий процес над комунізмом. Добитись у судовому порядку заборони комуністичної ідеології як людиноненависницької і такої, що завдала невиправної шкоди українському народові. Порушити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932-33 рр., який визнано державою геноцидом українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються терміни давності.

4. Ліквідувати і заборонити використання знущальних щодо українців імперсько-більшовицьких символів, відзначень дат, пам'ятників та назв на честь катів України. Заборонити встановлення на території України будь-яких імперських пам'ятників та символів, які прославляють історію держав-окупантів.

5. Вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Добитися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд.крб. станом на 1991р). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СРСР.

6. Виплатити компенсації репресованим українцям та їхнім нащадкам у розмірах, відповідних до їхніх страждань.

7. Надати українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини, що насильно виселені з рідних земель, статус депортованих з усіма соціальними ґарантіями.

8. Визнати боротьбу, яку до початку 60-х років проводила Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), національно-визвольною боротьбою Українського народу. Визнати вояків УПА та підпільників ОУН учасниками національно-визвольної боротьби за державну Незалежність України. Памятники Бандері та провідникам ОУН-УПА мають стояти в усіх містах України.

9. Надати ветеранам ОУН-УПА належні пільги і компенсувати недодані за роки Незалежності.

10. Оголосити 14 жовтня (св. Покрови – покровительки українського козацтва, день створення УПА) державним святом – Днем Української Зброї. Скасувати святкування 23 лютого – так званого "дня захисника вітчизни" (Савєтской Армії).

Україна – вічна! Наша перемога – неминуча!

Слава Україні!