Народне господарство. Офіційна сторінка Олега Тягнибока

Народне господарство

Це відповіді Олега Тягнибока на запитання "Економічної правди", що розкривають зміст економічної програми Всеукраїнського об'єднання "Свобода" та кандидата на пост Президента України Олега Тягнибока.

Всеукраїнське об’єднання "Свобода" є ідеологічною партією, яка ґрунтує свої програмові положення на ідеології соціального націоналізму і має на меті досягнення соціальної та національної справедливості. Економіка для нас – не поле для бездумного популізму, а важлива сфера забезпечення життєдіяльності нації. Економічна система повинна служити нації та її інтересам, а не приватним особам чи окремим суспільним верствам – це головний постулат нашої економічної програми.

Відповідно до цього постулату "Свобода" розробила своє бачення економічної системи, яку слід створити в Україні. Це – система економічного націоналізму, яка взаємозв’язана і нерозривна з іншими розділами Програми захисту українців та проектом Національної Конституції України, розробленими Всеукраїнським об’єднанням "Свобода". У відповідях на запитання "Економічної Правди" викладено наше бачення побудови сильної національної економічної системи, яка дасть можливість українській нації повністю розкрити свій потенціал.

БЛОК 1. Бюджетна політика і політика держборгу

- Як ви оцінюєте з методологічної точки зору існуючу систему прийняття бюджету і існуючу схему міжбюджетних відносин (бюджетний кодекс)? Що і в які терміни Ви маєте намір в ній змінити, прийшовши до влади?

На момент ухвалення Бюджетний кодекс був прогресивним законом, оскільки у ньому вперше був прописаний бюджетний процес.

Проте з того часу виявилися проблеми, які потребують вирішення. Сьогодні бюджет ухвалюється, змінюється та використовується з порушеннями Бюджетного кодексу залежно від настроїв та потреб влади. Фактично, провладні партії використовують державні ресурси з метою економічного популізму та власного збагачення. На прийняття бюджету впливають проблеми державного планування, зокрема, відсутність Стратегії розвитку держави та взаємозв’язку бюджету із загальнодержавними Програмами та державного управління в цілому. Бюджет держави має не лише стати тактичним документом, але й розроблятися на стратегічний період.

Сьогодні бюджет мав би стати складовою антикризової програми, яка, через політичну кризу, так і не була ухвалена.

Зміни до Бюджетного кодексу повинні забезпечити зменшення кількості трансфертів та впливу чиновників на бюджет, але, водночас, не створювати фінансовий хаос через необґрунтоване збільшення кількості місцевих бюджетів, як пропонує нинішній Уряд.

Необхідно також привести до спільного знаменника все національне законодавство, дотичне до бюджетних питань, бо сьогодні різні нормативні акти конфліктують між собою й тим самим надають ґрунт для корупції й хаосу.

Треба поставити обмеження на формування доходів бюджету за рахунок продажу об’єктів державної власності, тобто зупинити "проїдання" національних ресурсів, бо через декілька років не буде ні державної власності, ні можливості формувати бюджет.

Бюджет України має бути реальним, зокрема базуватися на реальних макроекономічних, а не волюнтаристськи встановлених Урядом за рекомендаціями МВФ, показниках.

Існуюча процедура ухвалення бюджету та система міжбюджетних відносин не відповідають потребам інноваційного розвитку економіки України. Необхідно сформувати рівень децентралізації бюджету, який буде залежати від потреб держави на оборону, науку, освіту, медичне обслуговування, загальнодержавні сільськогосподарські, енергетичні, соціальні та інші програми. Водночас необхідно створити для місцевих громад умови для збільшення дохідної частини місцевих бюджетів.

Особливу увагу слід звернути на принципи держзакупівель, які на сьогодні є непрактичними й паралізують роботу місцевої влади. Необхідно ухвалити новий Закон України "Про державні закупівлі та держзамовлення" з урахуванням переваг для національного товаровиробника, торги здійснювати бюджетним коштом і створити державний Інтернет-ресурс для здійснення online-торгів.

Потрібно законодавчо закріпити норму про публічність бюджету на стадії його формування, зокрема вести на каналі "Рада" прямі трансляції засідань бюджетного комітету.

- Яким на вашу думку повинен бути в Україні фіскальний відсоток ВВП (сума податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, як відсоток від валового внутрішнього продукту)? У 1997 році він становив 43% до 2002-го впав до 32% і до 2008-го знову виріс до 38% ВВП на тлі підвищення соціальних виплат всіх типів. Чи повинні й далі в країні підвищуватися податки та соціальні стандарти? На якій позначці знаходиться грань балансу, згідно з розрахунками ваших економістів?

Соціальні виплати повинні індексуватися в залежності від рівня інфляції. Соціальні стандарти мають визначатися наданням можливості працездатним громадянам заробити на себе і родину, а також соціальним захистом непрацездатних (інвалідів, пенсіонерів, дітей).

Фіскальний відсоток ВВП відображає рівень "експлуатації праці" переважно працедавців. Проте є інший показник – відсоток ВВП, який іде на заробітну плату, що відображає рівень "експлуатації праці" найманих працівників. Ці показники є взаємозв’язаними на всіх рівнях, тому стратегічно потрібно зменшувати фіскальний відсоток ВВП, що збільшить захист підприємців, та відповідно збільшувати відсоток заробітної плати, що підвищить захист українців у цілому.

Справа не у фіскальному відсотку ВВП, а в тому, який розмір податкової бази, хто має платити податки, як їх платити та ефективно використовувати. Наприклад, якщо збільшити обсяг ВВП, скажімо, вдвічі та одночасно зменшити частку податків у таку ж кількість разів, загальна сума коштів, зібраних у бюджет, не зміниться.

Отже, стратегічним завданням є збільшення ВВП та зменшення фіскального відсотку ВВП до оптимальних розмірів. Враховуючи, що як мінімум третя частина ВВП виробляється в тіньовому секторі і тому не оподатковується, потрібно легалізувати цей сектор і таким чином збільшити податкову базу. За прикладом провідних країн, потрібно запровадити механізми, які дали б можливість виявляти приховані доходи в іноземних банках та офшорних зонах, що за експертними оцінками збільшить дохідну частину бюджету в 2,5-3 рази. Крім легалізації некриміналізованої тіньової економіки, держава повинна створити можливості для збільшення виробництва у довгостроковій перспективі і оптимізація рівня фіскального відсотку ВВП цьому сприятиме.

Важливо припинити нецільове використання бюджету та брутальне його розкрадання, що дозволить ефективно використовувати наявні ресурси.

Застосування таких заходів дасть змогу довести фіскальний відсоток ВВП до 33,3% та одночасно збільшити відсоток заробітної плати до 33,3%. Проте це – не догма, і, в залежності від світової економічної кон’юнктури та темпів розвитку української економіки, можна встановлювати показники фіскального відсотку ВВП у межах від 30% до 40%.

- Які з існуючих податків на ваш погляд повинні бути скасовані, а які нові введені? Як повинні змінитися ставки існуючих податків? Система оплати яких податків, на вашу думку, має бути змінена в першу чергу і яким саме чином?

Потрібно ухвалити Податковий кодекс, в якому слід врахувати як зміну типів податків, так і покращення їхнього адміністрування.

Необхідно зменшити фіскальний тиск держави на дрібне та середнє підприємництво, запровадивши прогресивну шкалу оподаткування за принципом: малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки. Встановити для підприємств верхню межу суми усіх податків та зборів 30%, окрім спеціально обумовлених випадків.

Створити умови для повернення на Батьківщину українських заробітчан. Зароблені ними гроші і майно, за умови їх вкладення у розвиток підприємницької діяльності в Україні, вважати інвестиціями, які не оподатковуються.

Формування середнього класу має стати пріоритетом для держави. Необхідно зменшити податковий тиск на середній клас і замість ряду існуючих податків, платежів (податок з доходів фізичних осіб, пенсійний фонд, соцстрах, фонд безробіття), запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%.

Податки, які необхідно ввести, скасувати або змінити:

- Встановити максимальний податок з прибутку в розмірі 5% на ту частину прибутку підприємств, яку направляють на технологічне оновлення засобів виробництва згідно із передовими технологіями.

- Встановити спеціальний податок на алкогольні напої, тютюнові вироби, генетично модифіковані продукти харчування. Отримані кошти, зокрема, спрямовувати на програми подолання соціальних хвороб (туберкульоз, онкологічні, інфекційні та серцево-судинні захворювання, діабет, ВІЛ/СНІД, венеричні захворювання, наркоманія).

- Встановити податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо), які будуть стосуватися найбагатших верств громадян.

- Скасувати криміналізований податок на додану вартість.

- Скасувати податки на україномовне книговидання, аудіо- та відео- продукцію, програмне забезпечення.

- Встановити пільгове оподаткування у сфері розвитку новітніх інформаційних технологій та сучасних електронних мереж для національних виробників, щоб ліквідувати на території України монополію транснаціональних корпорацій у галузі інформаційних технологій.

- Збільшити та виокремити податки на іноземну поліграфічну, аудіо- та відеопродукцію.

- Встановити податок на ретрансляцію іноземних радіо- та телевізійних програмних продуктів, тиражування та прокат музичної і кінопродукції. Спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору, зокрема кожну шосту гривню з прибутку від прокату іноземної кінопродукції – на розвиток вітчизняної кіноіндустрії.

- Встановити оподаткування на рекламу, яку транслюють під час показів фільмів іноземного виробництва, на користь національного кіно.

- Надати Севастополю статус вільної економічної зони на зразок "порто-франко" і встановити податкові пільги для курортно-рекреаційних територій Південного та Західного узбережжя Криму.

- Яким на вашу думку повинен бути розмір дефіциту бюджету України в найближчі два роки і чому? З яких джерел має покриватися цей дефіцит? На скільки відсотків на рік, на Вашу думку, допустимо прирощувати державний зовнішній і внутрішній борг?

Оптимально дефіцит Державного бюджету не повинен перебільшувати 3%, бо дефіцит бюджету впливає на розмір інфляції та виконання бюджетних програм як державних, так і місцевих, створює борговий тягар для держави, зокрема зростання зовнішніх запозичень.

Для того, щоби досягнути оптимального рівня дефіциту бюджету, треба припинити розкрадання бюджету, лобізм провладних бізнес-структур та переглянути окремі статті витрат.

Дефіцит бюджету потрібно покривати здебільшого за рахунок внутрішніх запозичень (цінних паперів внутрішньої державної позики, кредитів Національного банку державним підприємствам під пільгові відсотки), фінансування конкретних державних інвестиційних програм та "завантаження" вільних виробничих потужностей економіки шляхом цільових емісій (у розумних межах).

Не можна допускати покриття дефіциту бюджету за рахунок розпродажу державної власності ("проїдання" національних багатств) та безвідповідального збільшення зовнішньої заборгованості держави.

При існуючому розвитку економіки України, державний борг не повинен збільшуватися швидше, ніж зростає ВВП.

- За останні півтора роки розмір державного зовнішнього боргу (включаючи субординований) збільшився більш ніж у два рази. Чи вважаєте ви, що Україна повинна тепер повернутися до процесу його поступової виплати та зменшення, як це було починаючи з 2001 року? Чи ви вважаєте, що критичної межі ще не досягнуто і Україна може і повинна ще брати в борг, направляючи гроші до бюджету?

Офіційно критична межа зовнішнього боргу не досягнута, оскільки Україна сьогодні спроможна обслуговувати зовнішній борг без залучення золотовалютних резервів. Україна не має поспішати з виплатою існуючих боргів, натомість повинна намагатися їх рефінансувати.

Україні не слід розраховувати на нові борги, а влада зобов’язана створити умови для максимально ефективного використання внутрішніх ресурсів замість зовнішніх запозичень.

Зовнішній борг може зростати лише у тому випадку, коли умови залучення коштів є економічно вигідними, кошти спрямовуються на конкретні проекти розвитку і не зменшується економічна безпека держави. Категорично не можна будувати фінансову піраміду із зовнішніх запозичень або використовувати зовнішні запозичення для соціального популізму (банального "проїдання").

Щоб не втратити контроль над національною економікою, потрібно регулювати як зовнішній державній борг, так і в рази більший зовнішній борг комерційних структур.

Потрібно забезпечити таке функціонування фінансової системи держави, щоб не створювати борги для майбутніх поколінь.

- Назвіть, будь-ласка, три ключові напрямки, що мають отримати статус найбільш фінансованих державним бюджетом.

Військово-промисловий комплекс та наука.

Енергетична незалежність.

Агропромисловий комплекс.

БЛОК 2. Банківська система

- Чи повинен Національний банк бути зовсім незалежним від уряду, президента, Верховної Ради та будь-яких інших органів влади? Або, навпаки, Національний банк має бути підконтрольний Міністерству фінансів чи Кабінету міністрів? Якщо другий варіант, то по яких питаннях інші органи влади мають впливати на рішення Нацбанку?

Національний банк має бути незалежним і від Президента, і від Уряду, і від парламенту чи будь-яких інших органів влади, але абсолютно прозорим та доступним для правоохоронних органів. Цю незалежність можна обмежувати при певних "економічних надзвичайних ситуаціях", наприклад, економічній кризі, війні.

Схема діяльності Національного банку має бути такою: призначення голови НБУ на 4 роки (Президент), контроль (парламент), функціональне управління (Рада НБУ), звільнення (за спеціальною процедурою шляхом імпічменту за ініціативою більшості від конституційного складу парламенту).

Національний банк має звітувати та оприлюднювати основні рішення, суспільство та громадськість мають бути проінформовані про основні рішення та кроки національного банку, зокрема в частині грошової емісії, кредитних ставок, прогнозних розрахунків;

- Чи повинна банківська система бути переважно з вітчизняним капіталом? Яке ваше ставлення до того, що нерезиденти володіють українськими банками? Якщо ви за обмеження їх участі, то якою має бути частина нерезидентських банків у сукупному капіталі та сукупних активах банків?

Контрольні пакети всіх банків в Україні мають бути в руках українців. Неукраїнці мають мати право інвестувати в українські банки, але контрольний пакет повинен належати українцям. Також, необхідно проводити регулярні перевірки на предмет можливих змов між іноземними власниками певної частки українського банку та одним із (або деякими з) українських власників інших часток.

- Чи потрібні взагалі державні банки? Якщо так, якою має бути доля державних банків у банківській системі? Які функції мають виконувати державні банки? Вони створювати конкуренцію комерційним банкам і приносити державі прибуток, або вони мають забезпечувати державні суспільно важливі програми, нехтуючи прибутком? Світовий досвід показує, що це дві протилежності.

Державні банки, як і державна власність, є необхідними, оскільки, їх наявність є умовою контролю та збалансування банківської системи країни.

Основна частина державних програм та потреби державних підприємств мають обслуговуватися саме державними банками.

Державні банки мають обслуговувати державні резерви та фонди.

Державні банки не завжди можуть приносити державі прибутки (наприклад, цільове фінансування сільського господарства з низькими кредитними ставками не забезпечить отримання прибутку). Державні банки мають виконувати як економічну функцію, так і соціальну функцію (некомерційну). Тому, не слід розглядати діяльність державних банків як джерело фінансування видатків Державного бюджету.

Також треба стимулювати створення муніципальних банків, в яких місцева громада володітиме контрольним пакетом.

Необхідно забезпечити контроль держави над банківською сферою (щонайменше 30% банківського капіталу). Це дозволить державі контролювати банківський сектор через ринкові механізми, зокрема, легко впроваджувати актуальні програми та обмежити лихварські відсотки комерційних банків). Ми – за формування банківських структур змішаної форми власності за умови контрольного пакету у власності держави.

- Чи має існувати в державі державний банк розвитку, який має фінансувати виключно інвестиційні проекти? Чи, навпаки, держава має створювати умови для того, щоб інвестиційні проекти фінансували звичайні банки, і лише передбачати, наприклад, пільги або компенсації за такими програмами?

Для кредитування проектів різного рівня необхідно створити державні банки розвитку, розділені за секторальним принципом. Вони мають бути не надто спеціалізовані, щоб не створювати надмірні управлінські витрати. Водночас, повинно бути державне стимулювання для приватних банків.

- Чи підтримуєте ви ідею відновлення спеціалізованих державних банків? Наприклад, окремий банк для "Нафтогазу", міністерства транспорту, іпотечних програм і тд? Чи мають державні установи та підприємства обслуговуватись виключно у державних банках?

Державні установи та підприємства мають обслуговуватися виключно в державних банках, але повинні бути створені умови для конкуренції між держбанками. Водночас, не мають створюватись окремі банки для державних підприємств, міністерств тощо.

- Україна повинна мати небагато великих банків або будь-яку кількість банків різного розміру? Перший варіант припускає потужні банки, які здатні фінансувати великі проекти, але також схильні до картельних домовленостей та підконтрольності політичним силам, або олігархічним групам. Багато різних банків означає конкуренцію, але великі ризики банкрутства і потенційно слабшу систему нагляду.

Держава повинна створити умови, за яких існуватиме відносно невелика кількість (набагато менше, ніж зараз) доволі великих приватних банків. Наявність великого держбанківського сектору, незалежність та професійність Національного банку та загальне покращення правової атмосфери унеможливить картельні змови та зменшення конкуренції. Результати контролю, балансові звіти банків повинні бути доступними та публічними.

- Чи має Національний банк емітувати гривню для фінансування видатків уряду? Якщо так, то по яких напрямках, і як ви бачите гарантування цільового використання коштів та їх повернення? В яких обсягах має бути ці емісія? Якщо ні, то якими ви бачите джерела на фінансування інвестиційно важливих та суспільно важливих програм? Чи виступаєте ви в такому разі за повну незалежність Національного банку від будь-яких державних програм?

Емісію національної валюти не можна розглядати як першочергове джерело фінансування видатків держави. Пріоритет треба надавати бюджетній системі перерозподілу доходів населення та підприємств. При певних ситуаціях, емісійна модель можлива, але лише в жорсткій відповідності до тієї економічної ситуації, що панує в країні на той момент, а також, в економічній доцільності такого кроку. Емісія гривні, яка є запланованою і за рахунок якої фінансуються конкретні державні інвестиційні програми, може бути позитивною.

НБУ не повинен на вимогу Уряду для фінансування його видатків емітувати гривню. Справді, професійний Національний банк, що діє строго в рамках загальної державної стратегії та правовому полі держави, сам може визначати ступінь свого впливу на важливі державні програми. Має бути сформульований механізм дозволу на додаткову, позапланову емісію, в якому будуть прописані форми цільового використання коштів та їх повернення, визначені посадові особи, які несуть відповідальність за це.

- Чи має Нацбанк здійснювати нагляд за комерційними банками, і бути цілком незалежним? Чи, навпаки, цю функцію треба делегувати окремому державному органу, а Національний банк послабити у можливостях впливати на банки?

Національний банк має координувати наглядову політику щодо комерційних банків. Водночас, треба забезпечити контроль за діяльністю Національного банку з боку парламенту та громадськості. Звіти Національного банку повинні бути регулярними, доступними та публічними.

- Чи вважаєте ви за необхідне регулювати відсоткові ставки у країні? Якщо так, чи ви вважаєте за необхідне налагодити постійне рефінансування комерційних банків Національним банком, щоб "запрацювала" облікова ставка? Чи, навпаки, ви за незалежність Нацбанку, який жодним чином не буде стимулювати пониження відсоткових ставок?

Незалежність Національного банку не пов’язана з його впливом на облікову ставку. Національний банк має працювати таким чином, щоб в Україні нарешті запрацювала облікова ставка, а держава могла впливати на відсоткові ставки в економіці. Для цього потрібно налагодити ефективний, прозорий механізм рефінансування банків. Проте, в цій діяльності Національний банк має передусім керуватися економічною, а не політичною доцільністю. Додатковим важелем впливу на регулювання відсоткової ставки повинна бути присутність на ринку державних банків, які будуть змінювати свої процентні ставки в залежності від потреб держави (наприклад, встановлювати низькі процентні ставки під стратегічні інвестиційні проекти).

- Яким чином, на вашу думку, можна було б реально мінімізувати проблему "ошуканих вкладників"? Чи потрібно на це спрямувати кошти бюджету – таким чином, щоб уся країна "скинулася" по гривні для того, щоб повернути кошти деяким людям? Або, навпаки, треба визнати, що ці кошти у людей вкрадено, і з цим треба навчитися жити?

Україна не може собі дозволити направити кошти Державного бюджету на відшкодування.

Для реальної мінімізації проблеми "ошуканих вкладників" необхідно брати відшкодування з усього майна власників банків та великих позичальників, які не повернули кредити, отримані шляхом зловживання своїми повноваженнями (конфіскація, реприватизація тощо). При неможливості покриття всіх збитків у такий спосіб у майбутньому має бути запроваджена та сама схема, як і для вкладників Ощадбанку СССР.

- Чи будете ви повертати внески вкладників Ощадбанку СРСР? Якщо ні, то яким чином ви аргументуватиме вашу позицію перед виборцями? Якщо так, то коли, якими темпами та за рахунок чого? Чи підрахували ваші економісти інфляційні наслідки таких виплат?

Внески вкладників Ощадбанку СССР були вкрадені Москвою, тому це проблема політична і розв’язувати її потрібно політичними методами. Парламент України повинен визнати борги Ощадбанку СССР перед громадянами України зовнішнім боргом Росії, як правонаступниці СССР. Після цього Українська держава повинна домогтися від Росії повернення боргів Ощадбанку СССР, у тому числі, через міжнародні інституції.

До моменту повернення Росією вкрадених коштів, Україна може взяти на себе компенсацію вкладів: громадяни мають отримувати не готівку, а державні цінні папери, за які вони зможуть придбати продукцію та послуги вітчизняного виробництва. Це також дозволить стимулювати певні галузі української економіки.

БЛОК 3. Фондовий ринок

- В Україні ще досі є два можливі варіанти розвитку фондового ринку. Перший передбачає сприяння торгівлі акціями українських компаній на закордонних біржах. Другий передбачає розвиток власного фондового ринку. В першому випадку ми отримаємо швидкий приплив капіталу, але не буде ефективного інструменту інвестування для громадян України в акції українських компаній. У другому випадку ми отримаємо реальний приплив інвестицій тільки через декілька років. Який варіант ви вважаєте найбільш перспективним і правильним для України?

Ці два варіанти не є взаємовиключними. Українські компанії мають мати право торгуватися на закордонних біржах і держава не повинна цей процес ані стимулювати, ані ускладнювати (крім стратегічних підприємств, які не мають права виходити на біржі), тим більше, що вимоги провідних закордонних бірж і так заскладні для переважної більшості наших компаній. Держава має одночасно стимулювати розвиток здорового, контрольованого українського фондового ринку шляхом запровадження відповідної правової бази, інформаційної політики, фіскального стимулювання тощо.

Розвинутий вітчизняний фондовий ринок дозволить залучати значні готівкові ресурси громадян України, які в такий спосіб будуть включені в економіку як потужний інвестиційний ресурс.

БЛОК 4. Держрегулювання і податки

- Чи задоволені ви тим, як сьогодні функціонує система забезпечення антимонопольного законодавства і система захисту прав споживачів в країні? Що саме і в які терміни ви будете намагатися в них змінити, коли прийдете до влади?

Сьогодні в Україні не працюють обидві системи. Особливу увагу треба звернути на антимонопольну діяльність влади, яка на сьогодні не виконує своїх функцій. Антимонопольне законодавство занадто заполітизоване. Антимонопольний комітет виконує, в основному, політичні замовлення окремих політичних сил.

Шляхом жорстокого контролю зі сторони правоохоронців до АМК має повернутися реальне бажання й можливість боротися проти засилля картелів в Україні.

Необхідно реорганізувати систему захисту прав споживачів, яка на сьогодні, в її корупційному вигляді, не захищає споживачів.

Дія антимонопольного законодавства та захист прав споживачів мають бути контрольовані громадськістю та публічно обговорюватися. Антимонопольні органи та структури захисту прав споживачів мають бути більш публічними, підзвітними та контрольованими.

Значною є проблема забезпечення якості продукції, її стандартизації та сертифікації. Потрібно контролювати якість та доопрацювати систему державних стандартів та інших нормативних актів, які визначають якість продукції, (враховуючи найкращі зразки міжнародних стандартів).

- Чи буде реприватизація або націоналізація у випадку Вашого приходу до влади? Назвіть об’єкти. Розкажіть про програму приватизації у випадку Вашого приходу до влади?

Потрібно провести націоналізацію стратегічно важливих для держави підприємств, а також, заборонити продаж тих стратегічних підприємств, що перебувають у державній власності.

Щодо реприватизації, то це стосується підприємств, приватизованих шляхом корупційних дій. Потрібно перевірити законність приватизації усіх великих підприємств, в яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік, а обсяг валового доходу від реалізації продукту у рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Необхідно змусити існуючих власників доплатити за "прихватизовані" підприємства до ринкової вартості, а також, виконати соціально-економічні зобов’язання, взяті під час приватизації. У випадку відмови – провести реприватизацію на конкурсній основі або повернути незаконно приватизовані об'єкти у державну власність або у власність трудових колективів.

Всі ці кроки мають бути узгоджені з тим положенням, що підприємства в певних секторах економіки мають мати свої контрольні пакети у власності українців. Також, має бути запроваджена прив'язка розміру підприємства до обов'язкової української частки в ньому.

Подальша приватизація буде проводитися лише за умови збереження економічної безпеки країни, збереження соціальних гарантій для трудового колективу приватизованого підприємства, на конкурсних засадах і при громадському обговоренні.

Вважаємо, що приватизуватися мають лише збиткові підприємства або такі, що мають суттєво гірші фінансові показники, ніж схожі приватні підприємства. Це треба робити лише після того, як держава не зможе покращити ситуацію на цих підприємствах у конкретно визначені, стислі терміни (шляхом цільових програм покращення ефективності). Принциповим є спрямування коштів від приватизації лише на реалізацію цільових державних програм розвитку (злочинним є проїдання національного багатства).

- Наскільки виправданим є державне регулювання цін на продовольство, зокрема, хліб? Чи не гальмує це розвиток АПК? Якою, на Ваш погляд, повинна бути ціна на хліб:

А) ринковою (без державного регулювання, визначена на основі попиту та пропозиції)

Б) низькою, шляхом встановлення максимальних цін - за допомогою держрегулювання держава підтримуватиме якомога нижчу ціну на хліб, нехай селяни недоотримають своїх можливих прибутків, але найбідніші верстви населення завжди зможуть купувати собі вдосталь цього продукту

В) високою, шляхом встановлення мінімальних цін - хлібороби повинні отримувати достойну плату за свій головний продукт, а найбідніші верстви населення повинен підтримувати та дотувати бюджет, а не цілі галузі народного господарства

В умовах, коли значна частина населення України за рівнем доходів перебуває за межею бідності, державне регулювання цін на частину продуктів "споживчого кошика", які забезпечують фізіологічно необхідний рівень споживання, є обов’язковим. Це стосується, зокрема, хліба.

Водночас, держава має сприяти тому, щоб ринок хліба в України ставав більш цивілізованим і на ньому збільшувалася конкуренція. Особливу увагу необхідно звернути на антимонопольні заходи на ринку зерна.

Розвиток АПК не має бути прив'язаний до цін на хліб, адже держава має стимулювати цей розвиток через фіскальні та інші інструменти в незалежності від ціни хліба для кінцевого споживача. Водночас, значні державні інвестиції, дотації, технологічні інновації в сільське господарство призведуть до зростання продуктивності праці, зокрема, врожайності, та зменшать собівартість виробництва, наслідком чого буде зменшення цін на сільськогосподарську продукцію.

- Оцініть стан податкової системи України. Які податки слід скасувати, а які запровадити? Ставки яких податків варто знизити, а яких - збільшити?

Див. блок 1.

Слід зменшити податковий тиск на середній клас та малий і середній бізнес та збільшити подохідний податок для людей з найвищими доходами (потрібно розробити соціально справедливу податкову градацію, де вищі доходи будуть більше оподатковуватися у відсотковому відношенні). Одночасно, першочерговими аспектами податкової реформи мають бути як зміна типів податків, так і якість їхнього збору. При цьому, має бути негайно введений ряд податків, зокрема, податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо).

- Із кризою неможливо боротися лише підвищенням заробітних плат, пенсій, соціальних витрат – у багатьох країнах світу їх скорочують. Чи є у Вашій програмі заходи, які знизять доходи населення або іншим чином тимчасово заморозять або знизять доходи окремих категорій громадян заради боротьби з кризою?

Нині, під час економічної кризи не слід скорочувати соціальні виплати, але й не можна їх піднімати ціною незабезпечених емісій та скорочення фінансування стратегічно важливих напрямків. Необхідно ефективно використовувати наявні ресурси – зменшити популізм і корупцію, реалізовувати програми повернення в Україну незаконно вивезених прибутків та виведення з тіні економічної діяльності, встановити податки на розкіш та надприбутки, а також встановити пряму залежність розміру пенсії від стажу роботи та допустиме п'ятикратне співвідношення між максимальною і мінімальною пенсією. Тоді віднайдеться достатньо ресурсів для підтримки реального рівня соціальних виплат (через індексацію) при одночасному забезпечені важливих програм. Виходити з кризи треба шляхом цільового стимулювання вітчизняних ринків та виробників з одночасним мораторієм на популізм незабезпеченого підняття соціальних виплат.

При погіршенні ситуації краще скоротити соціальні виплати, але все одно продовжити фінансування інфраструктурних проектів, стимулювання ринку, фінансування армії тощо.

- Як боротися з тіньовою економікою? Причини її існування – це "відкати", хабарі, необхідність фінансувати передвиборчої кампанії. Як будете боротися? Назвіть який-небудь справді дієвий, оригінальний спосіб боротьби з нею.

Необхідно законодавчо визначити поняття "фіктивне підприємництво", "фіктивне підприємство", "фіктивні операції", "безтоварна" (псевдогосподарська) операція" та внести зміни до Кримінального Кодексу України, якими передбачити відповідальність за здійснення такої діяльності. Також, треба запровадити наджорсткі покарання за корупцію, максимальною мірою яких має стати смертна кара за нанесення збитків державі в особливо великих розмірах. Треба запровадити адекватну фіскальну політику, згідно з якою перебувати в схемі тіньової економіки буде економічно невигідно і навпаки – економічно вигідно буде легалізуватися.

- Пільги "з'їдають" бюджет, часто фактично не надаються (наприклад - безкоштовна медицина), Ваше ставлення до монетизації пільг?

Підхід до кожної конкретної пільги має бути індивідуальним. Наприклад, безкоштовна медицина в Україні на сьогодні існує лише на папері, а стан галузі такий, що без радикальних змін покращити ситуацію неможливо. Потрібно запровадити обов'язкове державне соціальне медичне страхування. Забезпечити ґарантований базовий пакет невідкладної первинної медичної допомоги, що надається безоплатно коштом державного медичного фонду. Водночас, систему певних категорій пільг, (таких, як знижки на житлово-комунальні послуги та безкоштовне навчання) цілком реально "полагодити".

- Чи не потрібно підвищити ставки підприємцям – платникам єдиного податку які приймались 10 років потому? З того часу зарплатня, пенсія виросли у декілька разів, а ставки не змінились.

Ставки єдиного податку для підприємців на сьогодні є заниженими, з огляду на час їхнього прийняття. Поряд з тим, враховуючи наявну економічну кризу, скорочення кількості робочих місць та збільшення безробіття, необхідно в порядку виключення ставки податку залишити незмінними, що дозволить збільшити зайнятість населення та кількість зареєстрованих підприємців.

Необхідно приділити увагу проблемі використання єдиного податку як методу ухилення від податків, коли замість одного великого підприємства, що має сплачувати загальні податки, формуються декілька невеликих, що обходяться в розрахунках з бюджетом єдиним податком.

Зараз актуальним є не оподаткування середнього класу, а оподаткування великих підприємств та їхніх власників. Розглядати можливе збільшення податків на малий та середній бізнес можна буде лише тоді, коли зменшиться рівень корупції та покращиться загальна макроекономічна ситуація.

БЛОК 5. Паливно-енергетичний комплекс

Експорт/реекспорт газу

- Як, на вашу думку, повинна була б бути влаштована схема постачань газу і нафти в Україну. Чи можливо досягти більшої диференціації шляхів і джерел постачання, ніж є зараз. Яким чином, на вашу думку можна цього досягти?

Необхідно ухвалити державну програму енергетичної незалежності України за принципом: зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел. Схема постачань газу і нафти в Україну має бути органічною складовою цієї програми. Імпортер газу і нафти має бути державним монополістом і напряму закуповувати енергоносії в іноземних виробників. Потрібно зруйнувати корупційні схеми в газовій сфері.

Треба досягнути такої диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, щоб отримувати не більше, ніж 30% від одного експортера. Для цього необхідно розвивати шляхи імпорту енергоносіїв з Азербайджану, Туркменістану, країн Близького Сходу та Північної Африки. Необхідно негайно запустити трубопровід Одеса-Броди в аверсному режимі, оскільки короткострокові прибутки є неадекватними аргументами проти аверсу, адже краще держава трохи втратить зараз, ніж втратить набагато більше пізніше. "Свобода" 2 роки тому запропонувала державну програму "Карбамід в обмін на скраплений газ", реалізація якої дозволить не лише диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв, але й включить Одеський припортовий завод у систему енергетичної безпеки України, що завантажить виробничі потужності ОПЗ. Крім карбаміду Україна може запропонувати країнам Північної Африки продовольство.

Необхідно ліквідувати монополію іноземних енергетичних компаній на українському ринку. Антимонопольний комітет має негайно реагувати на найменші прояви ігнорування "стратегічними" інвесторами українських національних інтересів шляхом олігопольних змов.

Треба збільшити видобуток власного газу та нафти, розробляючи морські шельфи. Україна також має активно змагатися за право розробок іноземних родовищ, для чого треба запровадити бюджетну програму стимулювання.

- Чи маєте ви намір міняти або переукладати "Газовий договір" з Росією? Якщо так, то яким чином ви збираєтеся розривати нинішній? Як добитися зменшення контрактних обсягів закупівлі російського газу до рівня фактичного споживання?

Договір безумовно слід переукладати. Україна має домогтися від РФ:

- перегляду формули ціноутворення на газ;

- підвищення ціни за транзит і встановлення жорсткої пропорційної залежності цін за транзит російського газу територією України та за оренду підземних газових сховищ, відповідно до відпускних цін на газ для України (потрібно запровадити окремий режим для використання українських підземних газових сховищ: плата за окремим тарифом, що не включається в плату за транзит);

- скасування штрафних санкцій за недобір газу (виключення з договору принципу "бери або плати").

Щоб домогтися справедливих умов договору, Україні треба мати лише політичну волю та мужність, щоб у разі спалаху чергової "газової війни" зуміти перечекати недовготривалий тиск зі сторони Росії та Західної Європи. У разі відмови РФ змінювати умови договору, Україна має в односторонньому порядку оголосити договір нікчемним і перейти до транзиту газу, призначеного для європейських споживачів, лише за належного митного оформлення контракту про купівлю газу цими споживачами у "Газпрому" на умовах "DAF-східний кордон України".

Правоохоронні органи України повинні порушити кримінальну справу за фактом державної зради (ст.111 КК) щодо посадових осіб, причетних до укладення кабального для України "газового договору" з Росією.

- Як, на вашу думку повинен бути влаштований внутрішній ринок газу? Чи повинна бути збережена монополія "Нафтогазу України" як єдиного імпортера і продавця? Чи повинні бути конкуруючі трейдери-продавці на внутрішньому ринку? Чи потрібно допустити на внутрішній ринок газу іноземні компанії? Чи може Україна займатися реекспортом газу? Якщо так, то як цього досягти?

Необхідно зберегти державну монополію як на імпорт-експорт газу, так і на його продаж на внутрішньому ринку, тобто без допуску на нього недержавних трейдерів-продавців. Проте політична складова має бути усунена з бізнес-діяльності такого монополіста. Боржників треба негайно відключати й підключати лише після сплати всіх боргів (це стосується в першу чергу підприємств). Слід посилити контроль з боку держави за станом газової інфраструктури та посилити кримінальну відповідальність за утримання її в неналежному стані.

Україна може займатися реекспортом газу, якщо економічна вигода від таких дій буде більшою, ніж негативні наслідки від можливого погіршення позиції України на переговорах з постачальниками газу, внаслідок реекспорту газу Україною.

- Якою повинна бути ціна імпортного (російського, середньоазіатського) газу для України у порівнянні з європейською? (в абсолютному та/або процентному вираженні) На які поступки Ви, як Президент, можете піти, щоб добитися такої ціни газу для України?

Ціна на газ має формуватися з урахуванням центральноєвропейської формули ціноутворення, географічної близькості України до експортера газу, встановлених Україною цін на транзит територією нашої держави, (де базовими мають бути середньоєвропейські тарифи на транзит газу), вартості використання підземних газових сховищ України.

Енергетична безпека є складовою національної безпеки. Президент не повинен йти на жодні поступки, наслідком яких буде здача національних інтересів. Треба пам’ятати, що дешевший газ може виявитися дармовим сиром у мишоловці. Наприклад, Росія використовує газ як інструмент для досягнення своїх політичних цілей.

Якщо ж мова буде йти про певні взаємовигідні економічні домовленості (наприклад, Україна за зменшення ціни на газ зменшує імпортні тарифи на певну продукцію газового експортера), то такі пропозиції можна розглядати, але рішення все одно потрібно ухвалювати з урахуванням національних інтересів.

- Що треба зробити для збільшення виробництва вітчизняних нафтопродуктів і збільшення їх частки на внутрішньому ринку? Як перешкодити тотальному експорту вироблених в Україні нафтопродуктів з їх заміщенням на російські?

Інвестування в розробку власних родовищ та розвиток нафтопереробних потужностей має стати державним пріоритетом. Участь закордонних інвесторів можна допустити лише за умов, якщо такі інвестори будуть не з країн, з яких сьогодні Україна імпортує значну частку енергоносіїв, а українська держава матиме контрольний пакет у цих інвестиційних проектах.

При збільшенні виробництва власних нафтопродуктів, їхня частка на українському ринку має автоматично збільшуватися, оскільки вітчизняні нафтопродукти мають бути дешевшими, ніж імпортовані. Якщо з тих чи інших причин собівартість таких нафтопродуктів буде більшою, ніж ціна імпортованих, держава мусить надавати цій галузі пільги, щоб вона пережила негативну ринкову кон’юнктуру.

Повинна бути законодавча заборона на експорт нафтопродуктів власного видобутку та виробництва. Запобігати експорту вітчизняних нафтопродуктів має державна регуляторна політика та правоохоронні органи.

- Чи варто зберігати низькі тарифи на газ для населення? Якщо так, за рахунок яких коштів має розвиватися вітчизняна видобувна промисловість?

Потрібно поступово запроваджувати економічно обґрунтовані та прозорі тарифи для населення. Компенсувати збільшення ціни на газ для прямого використання газу населенням можна шляхом інвестування у технології теплопостачання, які зменшують потреби в природному газі, що, в свою чергу, знизить вартість комунальних послуг. Одночасно потрібно проводити роз'яснювальну роботу серед населення з метою заміни газу, який споживається, на електрику. Розробити та впровадити новітні енергоощадні технології в усіх галузях народного господарства. Перейти на контрольно-теплові прилади обліку спожитих енергоносіїв.

Базову ціну на газ для внутрішніх споживачів потрібно формувати з урахуванням ціни на імпортний газ та газ власного видобутку, а також надходжень від транзиту газу. Промисловість повинна платити більшу ціну за газ, а населення – меншу. Проте "Нафтогаз" має бути прибутковим підприємством.

Вугільна галузь

- Собівартість видобутку вугілля в Україні один з найвищих в регіоні та у світі. Щорічно на дотування видобутку вугілля держава витрачає понад 1,5 мільярдів доларів грошей платників податків. У чому буде полягати пріоритет вашої політики у вугільній галузі: в поступовому закритті збиткових шахт і створення альтернативних робочих місць для шахтарів, або в підтримці існуючого рівня дотацій шахтарської галузі і збереження існуючої кількості робочих місць у вугільній галузі?

Необхідно розвивати вугільну промисловість як пріоритетну галузь, оскільки в Україні розвіданих запасів вугілля є приблизно на 300 років, а світових розвіданих запасів нафти і газу – не більше, ніж на 50-60 років. Україна має усунути сьогоднішній дисбаланс вугільної промисловості, коли близько 20% рентабельних шахт видобувають 80% загального обсягу видобутку вугілля, а інші 80% збиткових шахт – лише 20%.

Необхідно поєднати реструктуризацію вугільної промисловості, (зокрема, повернути всі шахти в державну власність), зі збільшенням використання вітчизняного вугілля в енергетиці (наприклад, впровадження новітніх технологій, які дозволять частково або повністю замінити нафтопродукти і газ кам’яним вугіллям). Це з однієї сторони дозволить збільшити енергетичну незалежність України та зберегти кадровий потенціал вугільної галузі, а з другої – оптимізувати кількість робочих місць. Збільшені прибутки вугільників слід направляти на глибоку модернізацію виробництва для зменшення собівартості вугілля та забезпечення ефективного майбутнього галузі.

- Опишіть інші свої плани та пріоритети щодо розвитку та / або реформування вугільної галузі

Крім зазначених заходів необхідно оновити застарілі системи безпеки та запровадити сучасні стандарти для умов праці шахтарів.

Потрібно сприяти формуванню культу шахтарської праці в шахтарських регіонах, що дозволить забезпечити майбутнє галузі шляхом підготовки молодих кадрів.

- Що ви плануєте робити з "копанками" - несанкціонованими міні-шахтами?

Як і всі види незаконного бізнесу копанки мають бути закриті. В мікрорегіонах, де копанки є настільки масовим явищем, що їхнє закриття суттєво збільшить рівень зубожіння населення, необхідно запровадити державні цільові програми зі зменшення безробіття.

- Як налагодити прибуткову роботу вугільної галузі України, водночас зберігши соціальні зобов'язання перед шахтарями?

Як реформувати вугільну галузь описано вище. Очевидно, що побудова конкурентоспроможної та перспективної вугільної галузі призведе до певного скорочення робочих місць. Тому у вугільних регіонах держава зобов’язана активно впроваджувати програми стимулювання місцевої економіки для створення нових робочих місць.

Електроенергетика

- Яке ваша концептуальне бачення стратегії розвитку різних секторів енергетичної галузі (ядерної, гідро, теплової, альтернативної)?

В Україні назріла потреба розробити і впровадити реалістичну енергетичну стратегію на принципах зменшення споживання, збільшення видобутку та диверсифікації джерел, з урахуванням рекомендацій Програми розвитку ООН та досвіду країн ЄС щодо використання різних джерел енергії. Стратегія повинна визначити прогностичні оцінки часток генерації різних секторів енергетики (ядерної, гідро, теплової, альтернативної) з урахуванням змін у попиті, ринкових цінах на види палива та пріоритетного розвитку паливних баз, включно з управлінням резервами усіх викопних палив.

Стратегія розвитку секторів енергетичної галузі наступна:

Ядерна енергетика – створення власного замкнутого ядерного циклу та стимулювання вітчизняного видобутку сировини, оновлення існуючих та будівництво нових енергоблоків.

Гідроенергетика – насамперед капітальний ремонт та оновлення обладнання на існуючих об'єктах, будівництво нових об’єктів лише у разі відсутності серйозних негативних екологічних наслідків. Сприяння розвитку малої гідроенергетики.

Теплова енергетика – збільшення частки вугілля та власної нафти порівняно з газом та імпортною нафтою, впровадження сучасних технологій спалювання в проектах реконструкції зношених ТЕС/ТЕЦ, що дозволить підвищити показники енергоефективності та підняти маневреність комплексу для покриття добового графіка навантажень.

Альтернативна енергетика – запровадження державної програми розвитку альтернативної енергетики: дизпаливо з вугілля, біопаливо, вітрова та сонячна енергетика тощо. Основні бюджетні кошти та програмні зусилля потрібно спрямовувати на наукові розробки та промислове тестування. Масове впровадження альтернативної енергетики повинно створювати мінімальний, у порівнянні з іншими секторами енергетики, тягар на бюджет, натомість держава повинна забезпечити стимули для приватного сектору.

Пріоритетом в енергетичній галузі має бути збільшення частки ядерної енергетики в енергетичному балансі України.

- Яка ваша позиція щодо створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива в Україні? Як, на вашу думку Україна повинна в перспективі вирішувати проблему поховання ядерних відходів, які сьогодні вивозяться до Росії у статусі тимчасового зберігання?

Враховуючи, що Україна за запасами урану займає шосте місце у світі, а за запасами цирконію – третє, наша держава повинна створити свій замкнутий цикл виробництва ядерного палива. Оскільки відпрацьоване ядерне паливо можна буде використовувати для реакторів наступних поколінь, вважати його відходами неправильно. Тому в Україні доцільно створити відповідну інфраструктуру, необхідну для зберігання відпрацьованого ядерного палива.

- Які ви бачите можливості для диверсифікації ринку енергетичних ресурсів України?

Окрім названих способів диверсифікації імпортних енергоносіїв, потрібно забезпечити перехід енергетики на власні джерела сировини з акцентом на ядерні (створення замкнутого циклу та диверсифікація постачальників) і вугільні. Пріоритет має бути наданий ядерній енергетиці, проте реалізація цього напрямку залежатиме від ефективної державної політики.

- Який напрямок є для країни найбільш виправданим: розвиток видобутку власних енергоносіїв чи запровадження енергозберігаючих технологій? Де швидше можна досягнути позитивних результатів?

Тут не стоїть питання або-або. Потрібно як розвивати видобуток власних енергоносіїв, так і запроваджувати енергозберігаючі технології. Проте, якщо для видобутку власних енергоносіїв потрібна відповідна державна програма, то для запровадження енергозберігаючих технологій, поряд із безпосереднім державним фінансуванням, можна залучити потенціал приватного сектору, через відповідне державне стимулювання для інвестицій в енергоощадні технології.

БЛОК 6. Промислова політика

- Не враховуючи підприємств ВПК Мінпромполітики на сьогодні управляє лише трьома державними підприємствами. Вся інша промисловість знаходиться у приватних руках і управляється керівництвом приватних ФПГ і ВІКів, в які вона входить. Чи вважаєте ви, що Україні взагалі потрібна державна промислова політика? Якщо так, то в чому вона має виражатися? Поділіться, будь ласка, своїми поглядами на держрегулювання промисловості.

Необхідно ухвалити Закон про стратегічні підприємства, згідно з яким заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність незаконно приватизовані. Як вже зазначалося, суттєва кількість інших (нестратегічних) підприємств, які були незаконно приватизовані, також будуть повернені в державну власність і, відповідно, в управління Мінпрому.

Промислова політика держави має стати важливим елементом економічної політики. Для цього Україна повинна мати у державній власності достатню кількість підприємств та відповідне правове поле для здійснення промислової політики.

Державне регулювання промисловості мусить бути активним і ефективним. Головні напрямки державного регулювання промисловості наступні: соціальна захищеність працівників та справедлива заробітна плата (потрібно законодавчо встановити максимальні розриви в заробітній платі працівників одного підприємства), безпека на виробництві, примус приватних компаній до регулярної модернізації виробництва, антимонопольне регулювання та боротьба з картелями, контроль за об'єктивністю цін, екологічний контроль, відповідальність підприємства перед громадою, регулярні перевірки приватних власників на предмет ефективності управління великими підприємствами, (в яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік, а обсяг валового доходу від реалізації продукту у рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні), контроль за внутрішніми трансфертами в середині великих інтегрованих компаній.

- Які сектора/галузі промисловості є на ваш погляд найбільш перспективними? Якими способами з не заборонених в рамках СОТ, держава має їх підтримувати?

Необхідно розвивати конкурентоспроможні галузі української промислової та інноваційної діяльності: авіа-, судно-, верстатобудування, ВПК, космічна галузь, енергетичне та сільськогосподарське машинобудування, "цивільне" машинобудування (автомобілі, автобуси, вагони, локомотиви тощо), харчопереробна (у тому числі переробка іноземної сировини), високотехнологічні та науковомісткі галузі.

Загалом держава повинна спрямовувати свою підтримку не на сировино-інтенсивні галузі, які переважно є експортними (наприклад, металургія й хімія), а на високотехнологічні, інноваційні, імпортнозамінні та вертикально інтегровані галузі.

- Як вітчизняній промисловості, зокрема, металургії та хімії, уникнути загрозливої залежності від світових ринків? Як можна розширити внутрішній попит?

Внутрішній попит можна збільшити через стимулювання внутрішнього ринку, шляхом запровадження цільових державних програм (як пільгових, так і інвестиційних). Це прискорить створення або збільшення вітчизняних підприємств та галузей "нижче по течії" від наших експортерів. Треба запровадити агресивну інформаційну політику під традиційним націоналістичним гаслом "свій до свого по своє" та надати вітчизняним виробникам захист на внутрішньому ринку. Останній пункт є важливим з огляду на те, що внаслідок глобалізації та антиукраїнської політики влади за роки незалежності в багатьох секторах економіки склалась ситуація, коли українському споживачу дешевше купувати імпортну продукцію, ніж вітчизняну. Шляхом запровадження державного протекціонізму та пільгових механізмів цей дисбаланс буде максимально зменшений.

Також необхідно збільшувати конкурентоспроможність національного експортера, що дозволить мінімізувати негативний вплив волатильності світових цін на українську експортну продукцію. Це можна зробити шляхом зменшення собівартості виробництва та використання конкурентних переваг якості продукції (наприклад, сільськогосподарської).

Потрібно пам’ятати, що внутрішній попит насамперед залежить від загального рівня життя населення.

БЛОК 7. Агросектор

- Сьогодні у світі, крім соціалістичних і пост-соціалістичних країн, відомо лише дві моделі державної політики або стратегії розвитку агроринків, що одержали назву "американської" і "франко-голландської" моделей.

Американська модель передбачає державну стратегію стимулювання розвитку великих агрогосподарств, часто в складі вертикально інтегрованих компаній, які можуть бути гравцями на міжнародному ринку й успішно протистояти експансії іноземних конкурентів. Атрибутами такої моделі, як правило, є укрупнення сільгоспземель (часто за рахунок зубожіння або скупки володінь більш дрібних господарств), використання новітніх світових технологій у рослинництві та тваринництві (включаючи ГМО), і, як результат, досягнення найнижчої собівартості сільгосппродукції, що дозволяє їй успішно конкурувати на зовнішніх експортних ринках.

Франко-голландська модель має на увазі державну політику протидії укрупнення земель і акцентування на розвитку малих і середніх фермерських господарств (сімейного або кооперативного типу). Ці ринки виграють в асортименті і якості національних сільгосппродуктів і завжди програють в ціні глобальним конкурентам. Тому держава обрала саме таку модель назавжди приречена дотувати свій аграрний сектор, виграючи лише в одному: на селі зберігається середній клас, який не перетворюється на низькооплачуваних робочих великих агровиробництв, що займаються випуском масових культур.

Скажіть, яка з цих моделей здається вам найбільш прийнятною для України? І за допомогою яких інструментів стимулювання або протекціонізму ви маєте намір її втілювати, коли станете Президентом?

Моделі розвитку АПК багато в чому залежать від географічних (та ґрунтових) особливостей країн, в яких ці моделі використовуються. У світі немає такого чіткого поділу на ці дві моделі. В Голландії, наприклад, відносно маленькі розміри господарств не заважають їм бути здебільшого прибутковими через спеціалізацію на певній продукції. Політика Євросоюзу щодо АПК (так звана CAP - Common Agricultural Policy) має на меті не лише просте збереження середнього класу на селі, але й стратегічне збереження модерного та працюючого сільськогосподарського сектору в країнах Євросоюзу для запобігання можливій майбутній залежності від інших країн – великих агровиробників, контроль над цінами на продукти, стабілізацію ринків, можливість демпінгувати іноземних конкурентів тощо.

Тому в Україні має бути запроваджена "українська" модель стратегії розвитку не тільки агроринків, а агросфери в цілому. Це обумовлено тим, що агроресурсний потенціал України набагато більший, ніж в країнах умовної "франко-голландської" моделі і, відповідно, у нас інші завдання і цілі. Водночас запровадження умовної "американської" моделі призведе до знищення українського села як такого (при такому варіанті через 10 років в сільській місцевості українців залишиться 1,5-2 мільйони). При розробці державної стратегії розвитку агросфери треба мати на увазі не якусь одну теоретичну модель, а особливості кожного регіону України та загальні інтереси нації в питаннях продовольчої безпеки.

Ми пропонуємо модель розвитку агросфери через формування енергогенеруючих біоорганічних агроекосистем в контексті зміцнення продовольчої безпеки та енергетичної незалежності України.

Україна, з її агрокліматичними умовами та безцінними земельними ресурсами, може стати світовим лідером з виробництва продовольства та енергетичних біоресурсів (компенсація енергії викопних вуглеводнів може сягати понад 70%). За умови переробки на біогаз і біогумус відходів підприємств інших секторів економіки, стічних вод великих міст і т. і. можна досягти повної енергетичної незалежності держави та забезпечити екологічне благополуччя довкілля.

Потрібно докорінно реформувати агросектор у таких напрямках: адміністративному (для підготовки і перепідготовки спеціалістів), технологічному (для оснащення агропідприємств обладнанням із переробки сільгоспсировини, та виробництва енергоресурсів: біогаз, біодизель, етанол, біогранули), екологічному (для відповідності діяльності в агроекосистемах екологічним стандартам). Це дасть можливість: забезпечити продовольчу безпеку та енергетичну незалежність держави і стати конкурентоспроможними та менш вразливими до негативних наслідків глобальних змін, створити умови для відтворення українського середовища на селі та природного зростання сільського населення, забезпечити сприятливі умови для внутрішньої інноваційної політики держави.

Для реалізації наведеної стратегії можна використати широкий набір інструментів: цільове пільгове державне кредитування сільськогосподарських програм; сприяння кооперативному рухові на селі; регулювання цін на сільськогосподарську продукцію; фіскальне стимулювання; забезпечення продовольчих потреб внутрішнього ринку виключно вітчизняною сільськогосподарською продукцією (окрім продуктів, які не вирощують на території України); ухвалення державних програм розвитку селекціонування, виробництва посівного матеріалу, засобів захисту рослин, племінного тваринництва, садівництва; забезпечення пільгового кредитування на придбання та будівництво житла в сільській місцевості за умови участі позичальника у сільськогосподарському виробництві; державне стимулювання інновацій у сільське господарство; забезпечення сільгоспвиробників засобами виробництва, пільговим кредитуванням, державним замовленням на сільськогосподарську продукцію та кваліфікованою консультативною допомогою; застосування протекціоністських тарифів; створення страхового державного аграрного фонду та розбудова державної системи зберігання продуктів сільськогосподарського виробництва.

Потрібно стимулювати розвиток сфер господарської діяльності, які формують цілісну систему вирощування, переробки та постачання сільськогосподарської продукції.

- Чи варто надавати землі статус товару? І чи плануєте ви це зробити, ставши президентом?

В Україні торгівля землею сільськогосподарського призначення повинна бути заборонена. Надавати землю можна лише у довгострокове володіння українським громадянам із правом родинного успадкування. Потрібно визначити законом підстави припинення такого володіння в разі використання землі за нецільовим призначенням чи в разі погіршення її продуктивності.

Дозволити особам, які законним способом набули право власності на сільськогосподарські угіддя (під час розпаювання), продавати ці земельні наділи лише державі. Не визнавати право власності на сільськогосподарські угіддя, набуте в результаті незаконних операцій.

Зобов'язати громадян, які бажають набути у користування землю сільськогосподарського призначення у розмірі, більшому, ніж середній розмір селянського земельного паю, скласти кваліфікаційний іспит.

Дозволити право власності на землю лише на присадибні земельні ділянки та ті, що перебувають під житловими будинками й іншою нерухомістю. Не дозволяти право власності на землю іноземцям та особам без громадянства.

Необхідно ухвалити закон про державний земельний кадастр України і провести повну інвентаризацію земельних ділянок. Заборонити зміну цільового призначення сільськогосподарських земель, за винятком державних потреб. Повертати у державну власність землі, що не використовуються за цільовим призначенням. Створити відділ внутрішнього розслідування у Державному комітеті земельних ресурсів України.

БЛОК 8. Інфраструктура

- Зважаючи на затяжну економічну кризу, в котру увійшла Україна, яким Вам бачиться шлях розбудови інфраструктурних галузей країни (будівництво автомагістралей, мостів, нових трубопроводів, оптико-волоконних ліній, телефонних та інших мереж зв’язку, аеропортів, морських та річних портів, логістичних центрів)?

- Чи в країні повинні зрости податки з тим, щоб бюджет, не дивлячись на кризу, міг продовжувати фінансувати найбільші інфраструктурні проекти, зберігаючи їх у державній власності, як стратегічні об’єкти, чи Україні повинна якомога ширше залучати приватні, в тому числі закордонні інвестиції для прискорення розбудови власної сучасної інфраструктури, не боячись втрачати над нею контроль держави?

Не треба перебільшувати "затяжність" економічної кризи в Україні. При професійному управлінні, спрямованому насамперед на інтереси нації, держава достатньо швидко вийде з кризи. Вихід з кризи тісно пов'язаний зі зміною влади.

В будь-якому випадку потрібно продовжувати фінансування великих інфраструктурних проектів і тримати їхні результати під державним контролем. Більше того, фінансування інфраструктурних проектів є одним із найбільш дієвих шляхів виходу з кризи. Саме для таких проектів можливо і навіть потрібно використовувати емісійні гроші. Проте позитивний ефект буде лише у разі припинення розкрадання державних коштів, виділених на них.

Також потрібно визначити законом, що всі фінансовані державою об'єкти повинні будувати лише українські спеціалісти (за наявності таких у відповідній галузі) та українські робітники, незалежно від короткострокової економічної вигоди.

Піднімати податки для фінансування таких проектів непотрібно, треба лише зробити кілька кроків, щоб збільшити ефективність наявних ресурсів: зменшити корупцію, не розмивати наявні ресурси на багато проектів одночасно (починати новий масштабний проект лише після завершення попереднього), використовувати емісійні гроші цільово на конкретні інфраструктурні проекти, оптимізувати бюджетне планування. Необхідно забезпечити надходження коштів від транзитного потенціалу України до державного бюджету і направити їх на побудову транспортної інфраструктури. Можна також залучати іноземних інвесторів, але лише за умови їхньої міноритарної участі у проектах. Також під конкретні інфраструктурні об'єкти можна залучати іноземні кредити за умови, що ставки є ринковими.

Держава зобов’язана фінансувати стратегічні інвестиційні проекти, які визначають її економічну безпеку.

БЛОК 9

Витяги з економічної частини Програми захисту українців, що не були охоплені анкетою:

- Заборонити видачу кредитів в іноземній валюті; виняток – суб'єкти господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

- Створити велике державне замовлення на переозброєння, модернізацію та покращення умов діяльності армії. Це не тільки покращить державну безпеку України, але й дозволить створити нові робочі місця та принесе прибуток державі за рахунок продажу зброї закордон.

- Посилити кримінальну відповідальність за злочини, пов'язані з рейдерським захопленням підприємств.

- Запровадити комплексну державну програму переробки твердих побутових відходів.

- Забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємствах державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків.

- Створити надійну та прозору систему реєстрації прав на нерухомість через відкриті реєстри і кадастри. Ухвалити законодавчі акти щодо приватизації житла в багатоквартирних будинках з урахуванням земельних ділянок під будинками, прибудинкових територій та спільної сумісної власності громадян.

- Забезпечити законодавчо створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Ліквідувати залишки совєтської системи комунального господарства – ЖЕКи. Забезпечити обслуговування та експлуатацію багатоквартирних будинків на конкурентних засадах. Запровадити інститут сертифікованих управителів багатоквартирних житлових будинків.

- Реалізувати комплексну програму реконструкції та поступової заміни житлових будинків забудови 60-х років минулого століття ("хрущовок"). Зобов'язати будівельні монополії зводити соціальне житло за доступними цінами. Створити державний спеціальний фонд для розвитку програми соціального житла.

- Надавати неповносправним громадянам та дітям-сиротам адресну допомогу у розмірі, не меншому ніж розмір прожиткового мінімуму коштом державного соціального страхування.

- Дозволяти передавати у власність об'єкти історично-культурної спадщини, з метою їх відновлення, збереження та ефективного функціонального використання, за умови виконання інвестором державних вимог реставраційних та інвестиційних зобов'язань. У разі їх невиконання повертати об'єкт у державну власність.